Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Елена піднялась з ліжка. Вона чула, що окрім стрілянини на першому поверсі, там ще щось впало. Можливо ті, хто стріляв, почали перевертати меблі, щоб утворити барикади.

Зі зброї в Елени досі був електрошокер в сумці. Навряд чи це змогло б захистити її від куль.

Тим не менш вона вирішила поступово оглянути те, що відбувалось навколо. Якщо хтось ввійде в кімнату, де вона перебувала, то у неї не буде шансу на втечу.

Елена зупинилась біля сходів. Там шум тільки збільшився, але досі не було видно, хто саме і з ким б’ється. Раптом внизу на східці впало тіло. Елені не було видно, хто це саме. Хоча вона так і не побачила, хто мав приїхати на зустріч до Макса. Але Елена вирішила використати тіло, яке лежало на підлозі як щит, щоб побачити, що відбувається навколо.

Спустившись навшпиньках до тіла Елена побачила біля нього пістолет і швидко схопила його. В магазині залишилась половина кількості набоїв. Це була зовсім інша справа. Тепер вона могла хоча б відстрілюватись.

Наступним пунктом плану було дізнатись, від кого саме захищатись, хто протилежна сторона.

В холі нікого вже не було. Склалось враження, що стрілянина та її учасники

переміщаються.

Зліва від вхідних дверей були ще одні двері. Головне, що вони дійсно там були до якогось моменту. Зараз одні двері звисали нерівно, тримаючись лише на нижніх петлях. А от другі просто лежали на підлозі, слугуючи трампліном для того, хто захоче зайти в іншу кімнату.

Елена чула, що пострілів стало значно менше, і всі вони лунали саме з тієї кімнати. Їх було чути рідко. Тому був шанс, що вдасться туди зайти і не потрапити під перехресний вогонь.

Елена підійшла до напіввцілілих дверей та заглянула всередину приміщення. Вже пару хвилин пострілів не було. І в кімнаті теж нікого не було. Принаймні ніхто ніде не стояв.

Пройшовши далі Елена побачила перевернутий стіл, за яким лежало тіло. Елена підійшла ближче. Це було тіло чоловіка. Він лежав обличчям до низу, закриваючи правою рукою ліве плече. Його пістолет теж лежав майже під ним.

Елена хотіла взяти і цей пістолет, але за її кисть вхопила ліва рука того чоловіка. Елена тихо скрикнула від страху та несподіванки.

- Тихо. Не кричи…

Чоловік досі лежав обличчям до підлоги, тому його голос був приглушений, а слова були не чіткими. Але навіть це не завадило б Елені розпізнати цей голос – Фредеріко Кортес. Спочатку дівчина не повірила. Подумала, що її розум після такої кількості стресу просто її зрадив. Хтось з її знайомих був тут, в Богом забутому місці.

Елена спробувала обережно перевернути чоловіка. Він застогнав, коли вона доторкнулась до його лівого плеча.

- Федеріко, це ти..?

Чоловік не відповідав. Але Елена могла заприсягтись, що чула його до цього.

- Федеріко, якщо це ти, стисни мою руку двічі.

Чоловік досі тримав її за кисть – і він стиснув її двічі.

- Тепер мені треба тебе якось перевернути. Допоможи мені, будь ласка.

Елена почала обережно його перевертати, а він в свою чергу прибрав свою праву руку зі свого лівого плеча і спробував нею відштовхнутись від підлоги. В решті решт чоловік опинився на спині – і це дійсно був Федеріко.

Елені пощастило, адже буль-хто міг вдавати з себе його.

Коли вона ще його перевертала, помітила повністю залите кров’ю ліве плече. Федеріко лежав з заплющеними очима та важко дихав.

- Федеріко, це я Елена.

- Я вже зрозумів…

Він заледве ворушив губами. На обличчі в нього проступив піт, а сам він був блідим.

- В тебе тільки в плече поранили чи ще десь?

- Ні… Тільки плече…

- Куди дівся той, що стріляв?

- Втік… Я в нього… теж… влучив…

- Це Макс?

- Ні… Макс – мертвий…

Цього Елена не очікувала. Мальйо здавався їй найвитривалішим та найвдалішим, щоб його хтось міг вбити.

- Це ти його вбив?

- Так…

- В тебе є з собою телефон? Треба викликати когось…

- В кишені…

- Тільки не засинай, Федеріко. Тобі буде дуже цього хотітись, але ти пручайся, будь ласка.

Елена знайшла телефон у внутрішній кишені піджаку Федеріко. Тільки вона почала набирати номер, як раптом з-заду хтось схопив її за волосся.

- І хто тут у нас, га?! Пані прокурор! Ну, тепер ми з тобою повеселимось на славу!