Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

        - А світло? Звідки ви його берете? – Запитав Олень.

        - Від альтернативних джерел енергії: води, вітру. Але часом буває, що вони не працюють, тож ми крутимо колесо, наче білки, - розсміялася дівчина.

         - І це – дуже корисно, - обернувся її батько. – Ми так накачуємо м’язи, - пояснив він. – До речі, це авто теж рухається на електриці.

       - А інші? Ми бачили вчора на дорогах декілька, - запитав Олень.

        - Деякі на бензині, а деякі - на електроенергії. Але зараз авто можуть собі дозволити лише дуже багаті. Після настання ери гібридних Драконів, зв’язки були розірвані. Ми маємо трохи своєї нафти, але не багато. А Атомні електростанції не зупинилися лише тому, що в Україні живе Всеволод. Він пригрозив деяким державам, що, як не нададуть палива для АЕС, то він нацькує на ті країни натовпи гібридних Драконів.

        - Тобто, - припустив Олень. – Всі мешканці України сидять лише у своїй країні?

        - Не зовсім. Деякі торгівельні зв’язки залишилися. Купці й досі торгують. Бо приміром, у нас немає кави, чи шоколаду. А комусь потрібна пшениця. Але за кордон чи з-за кордону пропускають лише тих людей, які пройшли перевірку гібридними Драконами.

        - Іноді до нас приїжджають туристи, - зітхнула Єфа. – Але я навряд чи колись стану туристом. Хоча, мені дуже подобається жити тут, - додала вона, занадто неприродно жвавим голосом. – І шкода, що зараз немає міжнародних змагань з футболу, - додала вона.

      - Вона любить дивитися на гарних недосяжних спортсменів, - розсміявся її батько. – Справжні хлопці її не цікавлять.

     - А от і не правда! – Відьма стала червона, наче буряк. – Просто, це дуже цікава гра!

     - Я ж тобі вже казав. Поки ми застрягли разом із гібридними Драконами на одній планеті, вигравати будуть лише клуби тих, хто при владі. Ти ж пам’ятаєш, як я багато років поспіль пророкував переможця чемпіонату ще до його початку.

     - Пам’ятаю, - буркнула Єфа. – Але футбол це єдине, що цікаво дивитися по телевізору. Решта сама лише брехня та пропаганда того, як нам пощастило мати гібридних Драконів, Всеволода та таку владу.

       - А навіщо ж ви тоді його дивитеся? Телевізор, тобто, – здивувався Олень. Поки вони чекали на сніданок, пан Гнатчук показав хлопцеві телевізор – пласку чорну штуку, до якої тягнулися дивні змії-дроти.

       - Для того щоб знати правду, - сказав пан Заправлюд. – Ні, я не збожеволів. Просто, коли знаєш, що тобі брешуть, ти можеш аналізувати і отримувати правдиву інформацію навіть з брехні.

       Олень задумався над цим. Зміг би він сам відрізнити правду від брехні? Мабуть, що ні. Він же повірив, що його батька з’їв Дракон…

       Хоча підземелля було освітлене, хлопець не почувався у ньому дуже затишно: темне каміння замість синього неба та зелених дерев. Мабуть, клаустрофобія остаточно не заволоділа Оленем через три причини.

    По-перше, було цікаво, а що там, далі. Час від часу, від головного коридору тунелю (вулиці) у різні боки розходилися майдани-руки-гілки. На цих майданах розташовувалися різні штуки, переважно хати, але були й інші дивовижні речі. По-друге, вулиця-тунель тягнувся дуже-дуже далеко. І це було значно краще, ніж лежати у манюній могилці-ямі. Час від часу, окрім майданів, або зачинених дверей, зустрічалися полички із книгами. По-третє, вулиця-тунель була не суцільною дорогою з каменюк. Майже скрізь були або криті теплиці, або прямо на дорозі праворуч від їхнього джипу були засіяні поля.

      Люди, які працювали на цих полях віталися із паном Заправлюдом та питали про новини. Батько Єфи зупинявся та розмовляв із кожним. Це було трохи нудно, адже новин, як таких не було.

      - А що то за полички із книгами? – Запитав Олень у Єфи, коли пан Заправлюд в чергове зупинився, щоб  порозмовляти із дивною пані в широких штанях. В руках пані тримала забруднену землею сапу.

      - Книги, - здивовано повернула голову дівчина. – Комп’ютери у нас знаходяться лише у штабі. Це там, де ми з батьками живимо. Комп’ютери нам потрібні задля спостережень. А ще в них архівуються різні старезні фільми і книги. Переважно про право та про повстанців. Їх сюди завезли ще за тих часів, коли проблема із гібридними Драконами щойно почалася. Тож, ми маємо дуже піклуватися про них. А ще, лише мама знає, як проникнути на сайти, щоб не вистежили. Тому, комп’ютерами користується лише обмежене коло.

      - Тобто, ви теж тут зробили певну моно….полію? А себе вважаєте …цією…аристократією, - припустив хлопець. Він гордився, що згадав ці дивні слова.  Відьма дуже дзвінко розсміялася.

       - Ні. Кожен може прийти до штабу і попрацювати на комп’ютері. Наприклад, Сніжана приходить, щоб друкувати свій роман. Але ми ж тут займаємося майже натуральним господарством. Тож, поки тут все перекопаєш, вже нічого не хочеться. А книги поставлені через кожний кілометр, щоб люди могли читати. А телевізор в нас залишився лише один. Бо якось один пан, він вже помер, жбурнув у два попередні важкими предметами. Цьому панові не сподобалося, як новини брешуть, - зітхнула дівчина.

      Вони рушили далі. Олень помітив, що через певні проміжки часу до дверей, що були розташовані десь нагорі, ведуть широкі покаті сходи, які більше були схожі на гірку, ніж на сходи. Вірніше, такі сходи вели до верхніх дверей  скрізь, окрім отих перших, з яких вчора спустився батько Єфи та Смок.