Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Доброго ранку... — прошепотів він, проводячи великим пальцем по моїх припухлих від поцілунку губах після вчорашнього. Його голос був низьким, трохи хрипким, і від нього по моїй шкірі пробігли мурашки

— Доброго ранку... — відлунням відгукнулася я, дивлячись у потемнілі зелені очі. 

Всі ці роки, що я намагалася тримати дистанцію, боялася, що як тільки піддамся своїм почуттям, мене розірве на шматки. Але тепер, лежачи поруч із ним, зі своїм чоловіком, я відчула себе такою захищеною, такою правильною.

Він нахилився до моїх губ, і я відчула його теплий подих на своїй шкірі. Але, перш ніж він встиг торкнутися мене, я закрила свої губи. 

— Що ти робиш? — запитав він, трохи здивовано. 

— Ну... розумієш, ранок, мені потрібно сходити, — пробулькотіла, — та почистити зуби. 

Олександр лише усміхнувся і почав мене лоскотати. Спочатку я терпіла, намагаючись стримати сміх, але моя чутливість не дозволила мені залишитися спокійною. Руки мимоволі почали відштовхувати його, намагаючись зупинити цей натиск. Але він не зупинявся, скориставшись моментом, коли я була зосереджена на спробах відвести його руки, він швидко поцілував мене в губи. Його поцілунок був м’яким і трохи грайливим. А його пальці вплітаються в моє волосся, для того, щоб ніжно потягнути мене, змушуючи закинути голову назад. 

— Ти ж знаєш, що тепер я не зможу почати ранок без тебе, — прошепотів він, ще раз поцілувавши мене. 

Він був теплим і спокусливим, і моє тіло знову реагує на його дотики. Я розплющила очі, і ми обидва засміялися. Він дозволив мені відступити на кілька секунд, щоб я могла трохи прийти в себе. 

— Добре, добре, — сказала я, сміючись і повільно сідаючи на ліжку. — Ти виграв. 

Я піднялася з ліжка і пішла у ванну, щоб почистити зуби. Олександр, не відстаючи, пішов за мною. Коли я стояла перед дзеркалом, він став позаду мене, обійнявши мене за талію. 

— Справді? Ти теж будеш зараз чистити зуби? — запитала я, трохи здивовано, але з усмішкою. 

— Чому б і ні? — відповів він, беручи свою зубну щітку. — Хочу бути поруч з тобою кожну хвилину. 

Ми стояли перед дзеркалом, чистячи зуби разом. Я дивилася на наше відображення: ми виглядали такими безтурботними й щасливими. 

— Не можу повірити, що наш час тут вже закінчується, — підкреслюючи свої слова тихим голосом. 

Олександр, усміхаючись, обняв мене ще міцніше. 

— Ми зможемо через деякий час знову повернутися... — сказав він, ніжно проводячи пальцем по моїй шиї. 

— Справді? — запитала я, обернувшись до нього з радісною надією в очах. 

— Так, — підтвердив Олександр, його голос звучав впевнено. — Я вже планую, як ми знову відвідаємо це місце. І, можливо, навіть не тільки для короткої відпустки, а для довшого перебування. 

Я відчула, як серце завмерло від радості. Його слова були як втішна обіцянка, яка заповнювала всі мої сумніви та страхи. Я підняла погляд до його обличчя, відчуваючи, як у мені відновлюється впевненість і спокій. 

— Я б дуже цього хотіла, — відповіла я, обіймаючи його за плечі. — Тут дійсно прекрасно, і це місце має особливу магію. 

Олександр кивнув, його очі сяяли. Він відпустив мене, щоб я могла закінчити чистити зуби, але його руки залишалися на моїх плечах. 

— Коли ми повернемося додому, — сказав він. — Мені потрібно буде поїхати в одне відрядження. Але після нього, я обіцяю, що буду весь твій. 

— Я розумію, — відповіла я, м’яко усміхаючись. — І буду чекати тебе з нетерпінням. 

— Зроблю все можливе, щоб повернутися якнайшвидше, — пообіцяв мій чоловік. — І поки я буду далеко, думай про те, як ми проведемо час разом після цього. 

Я усміхнулася, а всередині зростає любов і вдячність. Ми закінчили чистити зуби, і, стоячи перед дзеркалом, обійнялися, відчуваючи тепло і близькість один одного. Ранок обіцяв бути таким же чудовим, як і ніч, і я була готова зустріти його з відкритим серцем і радістю.