Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

- Ти знаєш, я раніше не говорила, але Елю я вже бачила. В театрі. Перший раз я її побачила десь півроку тому. Вона про щось мило щебетала з режисером. З Олегом Ярославовичем. Потім ще кілька разів, після вистав. Але її я не запам'ятала. Не була зацікавлена. 

- Ти хочеш сказати, що вона і Олег Ярославович.. - Почав розмірковувати в голос.

- Не впевнена точно, але як один із можливих варіантів - так. 

- Добре. Це вже не наші справи. Це її життя. Нехай робить, що хоче, аби лише нас не зачіпала. 

- Дякую, Максе. Що розповів. - Стиснула мою рук і посміхнулась. - Правда. Я дуже ціную це. 

- Я не міг не розповісти. А після того, як зрозумів, що ти почула і могла щось собі додумати, взагалі хотів зателефонувати і телефоном все викласти. 

- Ти правильно зробив, що залишив цю розмову для особистої зустрічі. Все ж я теж багато чого передумала, поки була у так званій відпустці. 

- І що ж ти надумала? - Підняв руку і повільно пройшовся подушечками пальців по ніжній щічці. Він задоволення Настя прикрила очі.

- Що не готова тебе відпустити. Я хочу бути з тобою. Разом. До кінця. - Прочинила очі і дивилась на мене впевненим і рішучим поглядом. Зазирала в саму душу. Перевертала там усе. Серце почало битись як скажене. Потягнувся до неї, і зім'яв її губи в жадібному поцілунку. Вона моя. Остаточно. І вона це теж розуміє.

________________________________________________________

Любі мої, вже скоро фінал! Натискайте на зірочки, підписуйтесь на мене, щоб не пропустити продовження, та інші цікаві історії. Діліться в коментарях враженнями. Гарного читання!