Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

Я нарешті пригледілася до неї – вже немолода, не менше п’ятдесяти років, усі руки – сухі від постійної роботи, а на лиці – зосереджений вираз. Сиве волосся забране під недолугий чепчик – втім, на ній він виглядав якось навіть доречно. 

– Вас прийнято. – Я зробила помітку у блокноті. – Почнете роботу кухарки за три дні. 

Жінка – Ліліана – насупилася, а тоді її лице освітилося полегшенням. Я вже подумала зробити кілька кроків від неї та обрати собі наступну жертву, але раптом вона схопила мене за рукав:

– Зачекайте! Кухарки… Ви мали на увазі – помічниці кухаря? – в її голосі відбилося справжнє збентеження, але на самому його денці я вловила й надію. 

– Я мала на увазі саме те, що й сказала, – відрізала я. – Досвіду у вас задосить. 

Лице жінки осяялося не гірше, ніж сонце за вікном. 

– А тепер вже вибачте мені – маю найняти ще дев’ять кухарів. Або кухарок.