Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

Промовляючи це, Рок схиляється і цілує мене в куточок губ, а тоді все ж таки лягає поруч. Але не притягує до себе, а вмостившись на бік і підперши голову рукою, вичікувально дивиться на мене. Дозволяючи діяти, як заманеться. 

А я що, я ж хотіла обійматися. От і присуваюсь ближче сама, проводжу долонею по його грудях, злегка натискаючи. Хмикнувши, Рок піддається на моє мовчазне прохання і перекочується на спину, з поблажливою цікавістю і навіть вдоволенням спостерігаючи за мною з-під опущених вій. Осмілівши, я майже лягаю на чоловіка, притискаючись до його тіла. Кладу голову на груди, обійнявши, і відразу мені на спину опускається його рука, притискаючи ще ближче.

М-м-м, який же він… приголомшливий. Прямо весь. Бенкет і насолода для жіночого погляду. І тіла. 

– Подобаюся? – іронічно скидає брову.

− Знаєш же, що так, − фиркаю у відповідь.

− Почути все одно не проти, − усміхається, простягаючи руку і заправляючи мені пасмо волосся за вухо. − Про що ти хотіла поговорити, Міє?

− Швидше просто поспілкуватися, − знизую плечима, мандруючи кінчиками пальців по його шкірі. − Ти ж мене читаєш постійно, знаєш, напевно, все, що хочеш. А я про тебе майже нічого.

– А що хочеш знати?

– Ну, наприклад, хоч щось про твою родину. Про батьків, чи є в тебе брати-сестри? А ще мені дуже хочеться дізнатися, що ти найбільше любиш робити, що тобі цікаво, як ти волієш проводити вільний час, і як я вписуюсь у твоє життя?

− М-м, як багато питань, − тягне задумливо Рок, вже звично погладжуючи мене, ніжно, мимоволі, приємно. – Я єдина дитина у своїх батьків. Батько був дуже сильним адаміром і дуже довго не міг знайти пов'язану. А коли в похилому віці знайшов, моя мати змогла виносити й народити йому тільки мене.

− Де вони зараз? – питаю, сподіваючись, що живі-здорові, і я не зачіпаю своєю цікавістю неприємну для чоловіка тему.

– Коли я виріс і зміг взяти кермо правління над даріатом, батько відразу ж поступився мені владою, вважаючи що виконав свій обов'язок перед імперією. Якийсь час вони жили в замку Шаєра. Але чим сильніший куард, тим більший він власник, і нам важко було ділити одну територію. Тому він забрав маму і поїхав з нею на її батьківщину, щоб насолоджуватися заходом життя на березі Сірнейського моря, як завжди хотів. Думаю, ми з тобою колись до них навідаємось. Тобі там сподобається, швидше за все.

Ого, значить свекри у мене все ж таки є. Дуже цікаво з ними познайомитись, хоч і боязно, само собою. Хтозна, як вони сприймуть невістку іншої раси. Але я вже зрозуміла, що Року ніхто не указ. Тож переживати про це, напевно, не варто.

– А що стосується решти твоїх питань… – Рок замовкає, а я підіймаю на нього погляд. І знову розчиняюсь у цих очах. Чоловік задумливо обводить кісточками пальців моє обличчя. – У вільний від своїх прямих обов'язків час я люблю проектувати карноти. Та, на якій ми з тобою прилетіли до Соледи, зроблена за моїм особистим проектом, на одному з моїх заводів. Це не єдиний мій інтерес, але вже тривалий час він переважає над іншими. Якщо захочеш, то я тобі покажу інші свої розробки. Але зараз у мене з'явилося ще одне цікаве заняття. Яке стало найголовнішим. 

– Яке? – питаю я, відчуваючи себе трохи приголомшеною його одкровеннями. Згадую ту чарівну машинку і розумію, що тепер поважаю свого чоловіка ще більше.

− Пізнавати насолоду володіння однією напрочуд цікавою земною дівчинкою, що трапилася мені в руки, − лукаво підморгує мені Рок, перекочуючи на спину і нависаючи зверху. − Заздрість Аріда і його бажання здобути собі таку саму тільки провокують мій власницький інстинкт.

– Вася не така сама. У нас зовсім різні характери, – хмикаю я, але тему імператора далі розсудливо не розвиваю. Зрозуміла вже, здається, на що саме так бурхливо відреагував мій ревнивець.