Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Король зупинився посеред кімнати. Я опустила погляд і присіла в глибокому поклоні, не наважуючись підвестися, поки Його Величність не дозволить.

— Не пригадаю, щоб хтось приводив до мене на аудієнцію своїх служниць, Віторе, — пролунав твердий, мужній голос.

— Ваша Величність, вона моя помічниця, а не служниця. Мені потрібна поряд людина, яка б стежила за моїм станом. Це насамперед у Ваших інтересах. І, будь ласка, припиніть діяти на неї своєю магією. Вона під моїм захистом.

Я не знала, що відбувається, бо так і продовжувала дивитися в підлогу, чекаючи дозволу підвестися. Але почула найголовніше: це тепло – захист графа. І на душі якось стало трохи тепліше.

— Можеш підвестися, ресо, - почула я і підвелася. Його Величність пройшов до свого величезного письмового столу, так вальяжно сів у крісло, і відразу ж навколо нього утворилася щільна захисна куля.

— Думаю, ти розумієш мої запобіжні заходи, Віторе? Ти сам зараз визнав, що є загрозою для мене. Ресо, - кинув мені король і показав пальцем на лави біля дверей.

Я вклонилася і слухняно сіла на вказане місце. Помітила, як граф трохи повернув голову, бажаючи мабуть побачити мене, але йому довелося б повністю розвертати крісло. Він цього робити не став.

Не дочекавшись відповіді від графа, король продовжив:

— То навіщо ти прийшов, Віторе? Кейл сказав, що через тебе довелося міняти плани. Тільки-но ми напали на сліди моїх ворогів, як тут же ти їх злякав своїм раптовим одужанням. Хочеш сказати, що ти знайшов ліки від цієї погані?

— Ні, я не знайшов ліків, — відповів граф спокійно. - Я не вважаю, що так сильно зламав усім плани. Навпаки, виграв час. Поки вони не вб'ють мене, Ви – у безпеці, Ваша Величність.

— Тільки ти тепер небезпечний для мене. І для інших.

— Розвиток хвороби, а саме паразитарної магії зупинився. Так, мої сили виснажуються, але... як самі можете переконатися я досі не паралізований повністю і не прикутий до ліжка, та й зовсім не божевільний. В мене вже порівняно давно не було нових нападів. Не думаю, що небезпечний для оточуючих.

— Віторе, я завжди міг покластися на тебе, на твій холодний, розважливий розум. Невже ти жодного разу не подумав, що твоє «одужання» і «бажання» знову опинитися в суспільстві просто хитрощі тих, хто грає з тобою? – і чомусь король кинув погляд на мене. Але потім знову заговорив до графа. - Ось ти, наприклад, зараз сидиш у мене у кабінеті. Кажеш, нападів давно не було? А ти готовий присягнутися, що можеш їх контролювати? Що зараз заважає моїм ворогам скористатися тобою, щоб убити мене? Адже ніхто не може підійти до мене так близько, як ти це зараз робиш.

Я сиділа, опустивши погляд на руки, але ловила кожне слово. І з кожним цим словом мені не подобався король дедалі більше. Звісно, у його словах простежувалася логіка. Але мене душив гнів, що... саме через нього постраждали інші люди, саме через нього зараз життя графа висить на волосині і він щодня зазнає болю... через нього. Тільки тому, що хтось хоче вбити короля!

— Хороша теорія, Ваша Величність. Дозвольте запитати, хто її озвучив?

— Беррінг. Але хіба це має значення? Він був твоїм довіреним обличчям і він твій заступник. Зараз, поки ти був... хворий, він вів цю справу. І веде її досі. Не турбуйся, я не вважаю, що ти можеш убити мене з власної волі. Я знаю про твою відданість короні, але тобою можуть скористатися. Проти мене, - підсумував Його Величність.

Граф мовчав кілька хвилин.

— Чому ж Ви погодилися на цю аудієнцію, Ваша Величносте? - мені почулася неприхована усмішка?

Король у відповідь посміхнувся, щоправда, досить сумно.

— Тому що в кожній теорії є своя логіка і правда, Віторе. Беррінг багато в чому правий. Але я цілком згоден і з тобою, що поки що тебе не вб'ють - я ще можу спокійно жити.

Хм... мені згадалися слова лікаря Марвея. Тут простежувалася логіка, якщо вірити у його теорію. Потрібна справді смерть графа, щоб здобути високу концентрацію останньої сильнодіючої магії проти короля. А ось у теорії графа Беррінга щось не сходилося. Здавалося, що він намагався не дати зустрітися королю і графу. Або ж тут ще щось...

А якщо врахувати, що клан мав кров короля, значить хтось із членів клану дуже близький до короля. Потрібно було б терміново поділитись своїми думками з графом.

— Ти вже знаєш, що я відлучаю від двору сімейку твоєї колишньої дружини?

— Так. Днями мав щастя з нею поговорити після всіх подій, – посміхнувся чоловік. - Але ж Ви сказали «сімейку»?

— Ти все правильно почув. Нітія вмовила мене залишити Ерманію.

— Після всього, що вона зробила? - голос графа став жорсткішим.

Нічого собі! Леді Ерманія випросила захист собі у самої королеви?

— Адже ти розумієш, що це був не її задум, а її батьків. Ерманія... лише жертва.

— Жертва? Дозвольте нагадати, Ваша Величносте, що ця жертва неодноразово намагалася мене вбити. Ця жертва найняла суддів, лікарів, щоб визнати мене божевільним, визнати недієздатним, стати моїм опікуном і прибрати до своїх рук весь мій стан. Їй місце у в'язниці, а не поряд із Вашою дружиною, Ваша Величносте.