Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Друг зателефонував увечері, і ми довго спілкувалися про все. Я тільки перервалася на те, щоб збігати в душ. І зателефонувала йому, коли залізла в ліжко.

— Казку на ніч? — запитала з прищуром.

— Заманливо і хто, кому, буде розповідати?

— Хочеш, можу почитати тобі казки, — сказала зніяковіло. — У мене є дитячі книжки, я Тімці й дівчаткам читала.

— Зараз я вам двом казку почитаю, — бурмотів лікар у Алекса в палаті, — спати пора. Укол поставлю і миттю заснеш.

Ми з Алексом тихо розсміялися.

— На добраніч, — сказав він мені.

— Солодких снів котик.

І перша відключилася. Алексу зробили укол, і він швидко заснув. Вранці мене розбудив дзвінок від улюбленого котика.

— Доброго ранку, — проворкував він, — доктор мене похвалив і виставляє з лікарні.

— Це добре, — сказала сонно з усмішкою. — Як ти себе почуваєш?

— Завдяки тобі, добре. Вибач, що так рано.

Я подивилася на час і сказала:

— Ну, у мене за п'ять хвилин буде будильник, тож нормально. Рада тебе бачити. Як зможеш, приходь. А то дідусь дуже лаявся за мою втечу. Я його цим добряче налякала, адже я не написала і не подзвонила, поки була в тебе в палаті. Довго бурчав учора й вичитував. Одне й те саме по колу й кілька разів.

Кілька днів минуло спокійно. Навчання в школі, у цілителя Грота, тренування з Ніком і Давидом. А в один із днів іду собі коридором до виходу з фортеці і мене накриває видіння. Бачу, як факт, у фортецю пробрався  під підкоряючим заклинанням перевертень, кіт. Він під личиною одного з солдатів, що мав повернутися до фортеці. Той, чиє місце він зайняв, мертвий. У нього він забрав ключ від захисту і можливість відкрити портал у фортецю. Завдання, забрати підлітка провидця. І першим підлітком, кого він зустрів, був Давид. У хлопця не було й шансу проти досвідченого мага. Він одягнув Давиду на шию рабський нашийник, що підкоряє, і хлопець навіть кроку без дозволу ступити не може. Доторкнулася до ножів на поясі й понеслася на вихід.

Нік уже кілька разів гукнув Давида і нагадав йому про тренування. Уже почав підозрювати недобре. А я мчу на мага як у хвіст вжалена. Розумію, що має спрацювати ефект несподіванки, щоб ми могли звільнити хлопця.

— Давид, на мене почекай! — кричу йому і мчу вперед.

Маг зупинився й обернувся. Промайнула замисленість, хто з нас двох йому потрібен. Друг стоїть зі скляними очима. З боку здається, що я біжу до хлопчиська. Я в останню мить міняю траєкторію і застрибую на мага і починаю рвати його кігтями. Мить і мене жбурнули що було сил убік, так що я стрімголов покотилася. Я підірвалася кішкою і кинулася на мага і вже великий кіт і невелика кішечка покотилися по землі.

— Ох, — видав Алекс, хапаючись за ребра. — Куди вона вже встряла?!

— Що сталося? Може, в лікарню? — занепокоїлися його друзі.

— Це Лія, її біль. Вона кудись влізла, у бійку з набагато сильнішим перевертнем.

Вони не змовляючись, кинулися в портал. До того, як хлопці з'явилися, відкрився інший портал і з нього вийшов брат магістра Яліна Анрес. Він, побачивши, як я б'юся з великим котом, а Нік бігає навколо і не знає, як нас розборонити і при цьому не вбити. Частково обернувся і гаркнув на все горло. Ми з котом миттю розлетілися. Я одразу обернулася і зашипіла від болю і злості. Кіт спробував утекти. Я стала кидати в нього кинджали, я потрапляла в ноги, руки. А він так само продовжував бігти. Нік узяв останній кинджал і одним кидком убив.

— Ось так потрібно!

А я вже осідаю на землю через біль. Останнє, що пам'ятаю, як із порталу вискочив Алекс із друзями і він біжить до мене.

— Лія!

— Не чіпай і не тряси! — гаркнув Грот. — Ось уже ніби вчу-вчу... — бурчав цілитель, оглядаючи мене. — Так-с, кілька переломів ребер, рвані рани. Ну хоч без внутрішньої кровотечі, вже добре. Буде в тебе наречена в смужку.

Алекс стоїть на нього дивиться і очима блима.

— Гаразд, без смужок, приберемо шрами.

— Живий, паскуда, — пробасив Анрес. — Як тепер із дитини нашийник зняти. Боюся навіть чіпати цю гидоту.

— Лія прийде до тями, запитаємо, — сказав Гор — Поки що краще відвести до цілителя, нехай посидить під наглядом.

— О, знайшов, — сказав задоволено ведмідь, — ні, не те. Чого в нього тільки немає в кишенях. От падаль... Він Генці палець відшматував, щоб ключ спрацював.

— Що з Геною? — запитав Нік.

— Що-що? Здогадайтеся! Мертвий, у будинку повно крові, а його самого не знайшли. Цього треба все ж таки перев'язати, а то здохне і не встигнемо допитати.

— Я займуся, — сказав Гор — мені він у свідомості й не потрібен. Він під примусом, щось нове придумали для підпорядкування. Ось тут вшито, якщо дістати, це вб'є його. Принаймні, він так думає і впевнений у цьому. Але це не скасовує, що він професійний найманець, він і раніше вбивав і викрадав за гроші. Як ти паскуда продажна потрапив до темних? Ах ти ж гад, він свідомо пішов на цю справу. Для контролю йому вшили цю гидоту. Ну, здохнеш у муках, нікому не шкода буде.

Поки Гор тут лаявся і розповідав, які бачить пошкодження, мене перенесли в лазарет. Цілитель швидко обробив рвані рани і зашив їх, використовуючи магію. Потім зайнявся ребрами і врешті сильними забоями. Прокинулася я під кінець процедур із тихим стогоном.

— Прокинулася, зірка ти наша. Як тільки примудрилася влетіти в цю бійку. Я б замилувався, якби не бачив, як тебе перед цим жбурнули. Думав, кісток не зберу потім. А ти зараза пухнаста, підскочила і помчала далі битися.

— Майстре Грот, я не можу зрозуміти, ви хвалите чи лаєте?

— Два в одному.

— Угу. Привіт, — сказала Алексу.

— Ви один одного варті, — сказав Дік — то ти біля його ліжка сидиш, тепер він.

— Як Давид?

— У нього на шиї одна фігня, потрібно зрозуміти, як зняти, — сказав Рей.

— Ключ у найманця в кишені був.

— Який із цього? — пробасив Анрес.