Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Щаслива суперниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива суперниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива суперниця" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 92
Перейти на сторінку:
що ж із нею трапилося?

Отже, йому нічого не відомо. Але я бачив, як насупилися його брови, а величезна щелепа по-бульдожому виступила вперед. Погляд Бігода свердлив мою потилицю, але я вимовив зовсім спокійно:

— Нещасний випадок. Графиня загинула під час пожежі в церкві разом зі священиком, до якого пішла сповідатися.

Кажучи це, я повернувся до Бігода, очікуючи, що він спробує заперечити. Але той мовчав із кам’яним обличчям, погляд його тепер був спрямований на Роберта. Це означало, що він чекає реакції бастарда й буде діяти відповідно до неї. Однак Роберт обмежився тим, що похмуро буркнув: «Із цим розберемося пізніше» й ступнув із сувоєм до короля.

Але я запам’ятав ці слова, що не обіцяли мені нічого доброго.

Генріх лежав із напівзаплющеними очами, його губи й далі ледь помітно ворушилися.

— Государю, — покликав Роберт. — Государю, подивіться на мене. Батьку!

Повіки короля поволі піднялися.

— Ваша величносте, це я, ваш син Роберт. І я благаю вас виявити свою останню волю. Гляньте, ось список осіб, одній із яких ви повинні передати корону. В ім’я Святої Трійці, зробіть позначку, батьку!

Він вклав у кволу руку короля перо й підніс до його очей сувій.

Генріх безтямно дивився на Роберта.

— Стефан… — раптом зірвалося з його вуст.

— Що значить «Стефан»? — прогарчав Глочестер.

— Стефан… — прошелестів король.

Ми з Бігодом мимоволі перезирнулися.

— Стефан…

— Стефан у Булоні, — стримуючи себе, промовив Роберт. — По нього послали, але він ще не приїхав. Батьку, отямитеся! До чого тут Стефан?

— Едіт… — зненацька вимовив король ім’я першої дружини. — Фалезькая каплиця… О, мій Вільгельм!

Тепер він говорив про загиблого первістка. Схоже, король просто марив. І з тією самою інтонацією, немовби перераховуючи, він мовив:

— Мій Роберт…

— Я тут, государю, — схилився бастард. — Я тут, із вами.

На якусь мить заблуканий погляд короля зупинився на ньому. Мені здалося, що він ледь помітно всміхнувся.

— Роберт… А Матильда…

— Матильда захопила Аржантен, государю.

Це було жорстоко. Я бачив, як скорботно зійшлися на переніссі брови Генріха.

Але Роберт уже простягав йому пергамент, вимагаючи, щоб король глянув на список. Генріх скосив око на аркуш, і на його обличчі з’явилася зацікавленість. Мені знову здалося, що він глузливо посміхнувся.

— Матильда…

Він чиркнув пером і відкинувся на подушки. Роберт чортихнувся, сувій з шурхотом полетів на підлогу. Я глянув туди — жирною тремтячою лінією було підкреслене ім’я дочки, причому, риска сповзала навскіс, перетинаючи ім’я Роберта.

Наступної миті Роберт пожбурив пергамент у вогнище, а мені звелів написати новий список. Він ще не втрачав надії змусити вмираючого короля заповісти корону собі. Я підкорився, й знову імена трьох претендентів були представлені королеві.

Спроби Роберта були не безпідставні. Колись Бертрада повідала мені, що Генріх Боклерк залишив синові крім величезних земельних володінь ще й шістдесят тисяч фунтів. Гігантська сума, більш ніж достатня, щоб найняти ціле військо й силою зброї прийти до влади. Сам Генріх колись мав усього п’ять тисяч, і цього вистачило йому, щоб здобути трон. Однак я розумів, що коли влада дістанеться Глочестеру, нам із Гітою буде сутужно. Він любив Бертраду і не полінується призначити розслідування обставин її загибелі. Отоді Бігод і викладе все, що відбулося в церкві Святого Дунстана. Я міркував про це, спостерігаючи, як Роберт намагається знову вкласти перо в руки короля. Але Генріх залишався байдужим, запалі очі були заплющені. Коли ж Глочестер втратив терпіння, схопив батька за плечі й струснув, голова короля безсило закинулася, й слабкий стогін зірвався з його вуст.

— Досить, Глочестере! — промовив я.

Відтіснив його й доторкнувся до вени на горлі Генріха. Биття серця ледь відчувалося.

— Залиште його, Роберте! Чи ви не розумієте, що король відходить?

Він закусив губу, й обличчя його стало злим. Зараз він втрачав останній шанс стати королем.

— Якщо батько не дасть вірного знаку… Тоді війна.

— Мілорде, отямитеся! Король не раз давав зрозуміти, кого хоче бачити на престолі. Адже ви брат імператриці, то поспішіть підтвердити її права.

Я розчинив двері опочивальні й возвістив усім, хто юрмився в передпокої, що король наблизився до скону. До самого світанку ми молилися за його душу, а з неба й далі падав дощ і шумів, як бурхлива річка.

Король Генріх І, що носив прізвисько Боклерк, умер непритомний. Ранок першого грудня був тихий, вогкий і дуже холодний. Навколо замку Ліон-ла-Форт, незважаючи на безліч зібраних тут людей, стояла дивна тиша: слуги, священнослужителі, мисливський почт, охоронці й навіть коні на стайні, — всі немов втратили здатність видавати звуки.

Тільки після полудня стомлені лорди трохи подрімали після нічного пильнування, а по тому зібралися в залі мисливського замку. І відразу ж знову виникла болісна напруга. Належало вирішити, чи посилати гінців до Матильди, а чи укласти угоду про те, що королем, всупереч волі покійного монарха, стане Теобальд.

Я не брав участі в обговоренні, міркуючи, що очікує нас із Гітою при зміні влади. Якщо корона перейде до Матильди й намісником в Англії стане Роберт Глочестер, для нас

1 ... 83 84 85 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива суперниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива суперниця"