Читати книгу - "Прірва для Езопа"

— Vale et mea ma!

І пішла.

У тієї жінки був стиль!

Тільки тоді я осягнув, яким же я був дурнем. Я швидко вихилив до денця шампанське із келиха і підскочив на рівні, аби побігти за нею, наздогнати і залишитися навіки поряд, вже ніколи і ні про що не питаючи…

Я заніс важку неслухняну ногу, іще побачив, як піді мною розчахнулася прірва, а на протилежному її боці язиком полум'я сколихнувся подол її сукні, я хотів іще зробити отой СЬОМИЙ, останній крок, але чи то через те, що у мене не було проклятущої білої парасольки, чи через те, що отрута уже остаточно паралізувала мої кінцівки, я не зміг подолати прірву і полетів сторч головою до тарілки з рештками фруктового салату.

Я побачив своє тіло, чистісінько так, як про те пишуть усі пацієнти, що побували у комі, себто вид згори, тіло як тіло, не таке вже й погане — дві руки, дві ноги, голова і таке інше, а поруч — прегарну дівчинку, схожу на Аліну у дитинстві. Те дівча стояло сиріткою у куточку і пхикало від страху. І я зрозумів, що то — моя душа.

І я подивувався, яка ж вона, з біса, зворушливо-чиста. Я іще встиг здивуватись, а хто ж тоді я, отой третій, що на те усе дивиться і дивується, але полетів догори так стрімко, що не встиг знайти на те відповіді, і переді мною розгортався вимір за виміром і я іще устиг пожалкувати, що не зможу розповісти про ту подорож Віраліні. А потім…

…а потім я зник…

Щоб

більше

ніколи

не

повернутись

Гроші — річ необхідна, але недостатня. Одначе, необхідно, щоб їх було достатньо і щоб в них не було необхідности.

І спати хочу, спати,

Аж доки не помру…