Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

Соціальні норми - система правил поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв’язку з виявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Це не просто правила, оскільки правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, наприклад, як математика, граматика, техніка й інші (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру. Це не стихійний (природний) регулятор, а свідомий, вольовий, нормативний.

Ознаки соціальних норм:

1) правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки вольового характеру, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені;

2) правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата;

У) загальнообов’язкові правила поведінки - мають наказовий характер;

4) забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

Види соціальних норм за сферами дії: економічні (регулюють суспільні відносини у сфері економіки, тобто пов’язані із взаємодією форм власності, з виробництвом, поділом і споживанням матеріальних благ); політичні (регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов’язані з їх участю у боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із відносинами держави з іншими елементами політичної системи); релігійні (регулюють відносини у сфері релігії і між різними релігіями, специфічні культові дії, ґрунтуються на вірі в існування Бога); екологічні (регулюють відносини у сфері охорони довкілля); естетичні (регулюють відносини, що складаються в сфері прекрасного - моді, мистецтві) та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:

• норми моралі (правила поведінки, які регулюють відносини з позицій добра і зла);

• норми-звичаї (правила поведінки, що стихійно склалися і повторювалися з покоління в покоління);

• норми права (правила поведінки, що сформувалися в суспільстві і офіційно визнані та забезпечені державою);

• корпоративні норми (правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських - некомерційних і комерційних) між їх членами.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими).

Технічні норми - правила, що вказують на найбільш економічно доцільні й екологічно нешкідливі методи, прийоми і способи впливу людей на матеріальний світ, їх взаємодію з технічними і природними об’єктами. Інакше кажучи, - це правила доцільного поводження з предметами природи, знаряддями праці і різними технічними засобами.

Ознаки технічних норм:

1) зумовленість законами природи і техніки;

2) невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);

3) невиразність заходів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);

4) винятковість використання.

Технічні норми не є суто соціальними, хоч мають з ними спільність у тому, що однаково створюються людьми і в інтересах людей.

Розбіжності між ними полягають в об’єктах і методах регулювання. Соціальні норми регулюють суспільні відносини з метою погодження інтересів, установлення компромісу між людьми і їх об’єднаннями, а технічні норми спрямовані на регулювання відносин між людиною і природою, технікою (людина і комп’ютер, людина і знаряддя праці, людина і виробництво).

Технічні норми за природою мають опосередкований соціальний характер і стають соціальними тоді, коли стикаються з поведінкою людей, і люди починають погоджувати свої вчинки з технічними вимогами, тобто тоді, коли вони стають загальними правилами поведінки (загальними нормами). Це, наприклад, різні правила, що установлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їх якості. Такі технічні правила розраховані на відносини суб’єктів (колективів) до них у процесі створення продукції (товарів) і у сфері обміну, тому вони мають соціальний характер.

Чимало технічних норм, що діють у матеріально-виробничій та управлінській сферах і мають соціальне значення, набувають правової сили, стають техніко-юридичними - з ознаками обов’язковості і забезпечення державними заходами, аж до примусу Водночас вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних речовин, поводження зі зброєю та ін.

Технічні норми, що набули правової сили, стали техніко-юридичними:

1) будівельні норми і правила: державні, відомчі, регіональні;

2) державні стандарти - норми зі стандартизації;

3) інструкції (регламенти) щодо безпечної експлуатації та утилізації машин і обладнання;

4) технічні норми виробництва будь-якої продукції;

5) санітарні норми та правила;

6) норми пожежної безпеки;

7) норми (стандарти) витрат сировини, палива, електроенергії;

8) норми, що установлюють вимоги до викидів шкідливих (забруднювальних) речовин автомобільною технікою, обладнаної двигунами внутрішнього згоряння тощо.

Трансформація технічних норм у технічно-юридичні відбувається двома способами: 1) коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, додержання яких визнається юридично обов’язковим; 2) коли держава встановлює відповідальність за порушення будь-яких соціально- технічних правил (диспозицій), але не формулює їх, а відсилає до інструкцій чи до інших