Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

- Хочу дізнатися яка ти на смак, - його руки сильніше стиснули мене за талію і піднявши трохи вгору, чоловік посадив мене на капот автомобіля. 

Сукня ганебно задерлася вгору, але мені було все одно, я бачила тільки його голодний погляд, могла зосередитися тільки на його губах. І зовсім не підозрювала про те, що відбувалося навколо, як і про те, що нас міг хтось бачити. 

Цей чоловік був небезпечний. Моя свідомість кричала про те, що мені потрібно було бігти, тікати поки ще не було пізно, і що так реагувати було зовсім неправильно. Думки про те, що це було просто неприпустимо, жахливо, бридко, низько, різко розчинялися в моїй голові. Господи, як же він пахнув... 

Він нахилився нижче, серце лякливо вистрибнуло з грудей, кінчики пальців почало поколювати, а голова йшла обертом. Склалося таке відчуття, що я в будь-який момент могла втратити свідомість і впасти. Краще б так і сталося, краще б... 

Його пальці торкалися до мого обличчя, повільно водили по щоці, потім опустилися вниз, а я тремтіла під кожним його дотиком. Сходила з розуму. І мене це не на жарт лякало. 

Його долоня зарилася в моє волосся, і боляче стиснувши його, Кріс став утримувати мою голову в одному положенні. Я не могла поворухнутися, не могла відвернутися в сторону, я була взята в полон, переможена, розпластана. В той момент я перебувала в його повній владі. 

Гарячі губи накрили мої, різко, швидко, не давши мені навіть схаменутися і зрозуміти, що сталося. Від несподіванки я сіпнулася і спробувала вирватися, але його рука лише сильніше вчепилася моє волосся, не даючи жодного шансу на порятунок. 

Його язик проник в мій рот і, здається, в той момент у мене з'явилася прекрасна можливість зійти з розуму. Поцілунок не нагадував щось ніжне і солодке. Ні, це був поцілунок влади, цей чоловік показував мені щось і намагався довести. Наприклад, що він мене завойовував і віджимав територію. Він не давав мені спроби піти, втекти, відмовити йому в тому, що він задумав. 

Коли він пройшовся своїм язиком по моєму роту, здається, я здалася і стала мимоволі відповідати. Він перетягував мене на свою темну сторону, змушував грати в його порочні гри. Тепер я почала сама до нього тягнутися, намагаючись перехопити ініціативу, але він так і не дозволив мені це зробити, тому що всім своїм виглядом, усіма владними й грубими рухами показував, що все контролює, тільки він, а та маленька поступка - це була лише ілюзія свободи. 

Він навмисно зі мною грав, змушуючи повірити в те, що я можу хоч щось вирішувати й тут же відбирав цю віру. Забирав всю владу собі. Жорстока. Дуже погана людина. 

І тут, відчувши різкий поштовх, я відчула, як його коліно розвело мої ноги в сторони, і я зрозуміла, що це був кінець... Я не змогла б йому чинити опір, він був сильніше, більше, могутніше і, найголовніше, досвідченіше.