Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Я підняла очі і ковзнула поглядом по губам чоловіка. Які ж вони звабливі! Кожне слово вони вимовляли так спокусливо, так ніжно, що мені хотілося скуштувати їх, пізнати, мов заборонений плід. 

Мені пригадалося, як в старому світі я заздрила героям романів, які можуть відчувати бажання від одного лише погляду чи дотику, і не могла збагнути, як це можливо. Все здавалося надто награним і нереальним. Але тепер, коли Клод тримав мене в своїх обіймах, а його очі випромінювали щире захоплення, я зрозуміла, наскільки його близькість змушувала моє тіло реагувати так, як я навіть не уявляла раніше.

Наші очі зустрілися. Чи то зорі яскравіше засяяли, чи між нами спалахували іскорки, але те, що я відчувала було дивовижним. Слова були зайвими – очі говорили набагато промовистіше. 

Клод повільно схилявся до мого обличчя, а я заплющила очі і дозволила бажанню керувати моїми діями, розуміючи, що більше не можу і не хочу вдавати байдужість. Поцілунок був неймовірно солодкий і п'янкий, набагато смачніший, ніж у самих сміливих моїх фантазіях. Притискаючись до міцних грудей, чула як схвильовано калатає його серце, відлунюючи у моєму, що теж ніби намагалося вирватися на волю. Пальці чоловіка гралися з моїми локонами, поглиблюючи наш поцілунок, потім обережно спускалися на спину, заставляючи мене зітхнути від задоволення, знову піднімалися вище і занурювалися у волосся. Відчуття його рук, губ, тепла його тіла змушували забути про все інше і повністю віддатися цьому моменту, глибоко переживаючи кожну мить шаленої пристрасті, що спалахнула, мов суха трава від жарини в спекотний день.

Він підхопив мене на руки і, клацнувши пальцями, переніс у мою кімнату. І хоча ми кожної ночі ділили це ліжко для сну, та сьогодні воно стало особливим місцем. Зараз ніяка сила в світі не змогла б примусити нас зупинитися. Ми цілувалися і одночасно зривали одне з одного одяг - він був зайвим, недоречним і хотілося якомога швидше його позбутися. 

- Ти неймовірно вродлива. Я жадаю тебе, більше всього у світі, - шепотів Клод, вкриваючи моє тіло поцілунками, - ніколи і нікого я не хотів так, як тебе. 

Його руки досліджували кожен вигин на моєму тілі, даруючи насолоду і розпалюючи ще більше бажання.

- Клоде, я маю тобі сказати...

- Благаю, тільки не зупиняй мене. Це буде занадто жорстоко, - застогнав він. 

- Ні, я теж не маю бажання зупинятися. Я просто не знаю, чи це тіло цнотливе чи ні, - прошепотіла, а сама подумала, що це найбільша дурня, яку я колись казала. Та що поробиш – я дійсно не мала про це ні найменшого уявлення.

- Я буду обережним, обіцяю.

Наші тіла розмовляли мовою, яку ми обоє розуміли без будь-яких слів. Незважаючи на всю свою пристрасність, Клод був неймовірно ніжним, відчуваючи кожну вібрацію, кожен струмінь емоцій, що пронизував мене. А його реакція на мої дотики змушувала моє серце битися ще швидше. 

Його руки та губи блукали по моїй шкірі, знаходили неймовірно чутливі місця, перетворюючи це дослідження у солодкі тортури, і я не могла стримувати хвилюючі стогони. А коли чула у відповідь суміш стогону з гарчанням – зовсім втрачала розум від чергової хвилі пристрасті і насолоди. Між нами палало полум’я, у якому хотілося згорати знову і знову, роздмухуючи і підживлюючи його ще сильніше своїми нестримними пестощами і безмежною ніжністю.

-  Ти моя! Тільки моя! – час від часу повторював чоловік, мов заклинання, і це лунало приємніше найкрасивішої мелодії.

Від Клода віяло теплом, впевненістю і, найважливіше, щирістю в його ставленні до мене. І хоча ця ніч лише починалася, мені хотілося, щоб вона ніколи не закінчувалася, щоб ми могли продовжувати насолоджуватися одне одним до найперших променів сонця.

Так воно й сталося. Втомлена, але незрівнянно щаслива я ніжилася у обіймах Клода, коли у вікно почало вже просочуватися ранкове світло. Остання думка, перед тим як заснути, була: «Як добре, що паскудник Лортон так і не пізнав смак Мелісандри».