Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Ти мені життя зламала! — крізь сльози завивала Алла.

Боже, вбережи мої вуха! 

— Я? Я нічого не ламала... 

— Зламала! — пропищала Алла і знову розплакалася. 

Ось так сюрприз. 

— Я...я, — прогуділа вона, уткнувшись у свої долоні. — Я ж дитину чекаю. 

— Від кого? 

Вона подивилася на мене як на дурепу. 

— Як від кого? Від Олександра, звісно! — зневажливо відповіла Алла, наче це мало бути очевидним. 

Що ця жінка несе? Я відчула, як всередині стало порожньо і холодно. Серце завмерло, і на мить, я майже не могла дихати. Від Олександра? А якщо вона справді вагітна? А якщо це правда, і вона носить його дитину? Ця думка пронизала мене, як холодне лезо. Я відчула, як в душі зароджується відчай, здавалося, ще хвилина – і я просто розсиплюсь на дрібні шматочки. Чому саме зараз? Як це могло статися? Своїм вухам я не вірила. Заспокойся, Дано. Я була готова до будь-якої божевільної історії, але це… 

– Ти знову це робиш, Алло, – намагаючись втримати рівний тон. – Влаштовуєш театр і граєш на емоціях. Ти мені не цікава. Які стосунки можуть бути між тобою та Олександром? 

Алла розплакалася ще дужче, сльози лилися рікою, і я на мить подумала, що в неї там всередині справжній водоспад. 

— Кинь Сашу, не залишай дитину сиротою. 

Я почала відчувати, як щось всередині мені шкребло і не давало спокою. Щось було не так. Але що? Я ніяк не могла зрозуміти. 

— Який у тебе термін? 

— Термін...? — повторила Алла, ніби й не розуміючи. 

— Так, термін. Яка тривалість вагітності? 

— Гм... три місяці, — швидко відповіла. 

Коли я була вагітною, то рахувала термін у тижнях. Лікарі кажуть, що це стандартна практика, бо вагітність зазвичай розраховується саме так. Як вона могла не знати про таку базову річ, коли вже була на обліку у лікаря? Це було нелогічно. І хто носить такі високі підбори, коли вагітний?

До того ж Олександр сказав, що закоханий в мене вже три роки. Цю інформацію я не могла просто ігнорувати.  Ні, він звісно міг спати з будь-ким за цей час. Але три місяці назад... Я чомусь не можу повірити в це. Можливо, просто заспокоюю себе?  

— Ага, три місяці, — повторила я. — Може, ти не в курсі, але лікарі зазвичай вказують термін у тижнях. 

Алла відвернулася, її очі були червоні від сліз, але тепер в них з’явився недовірливий блиск. 

— Я не знала, — зізналася вона, її голос звучав так, ніби вона намагається переконати саму себе. 

— Не знала? Ти взагалі ходила до лікаря? 

— Так, ходила. 

— І є довідка? 

— Так... 

— Тож, покажи її мені. 

— У мене... вона вдома, — мляво відповіла Алла. 

Голову вона вдома не забула? 

— Я не знаю, чому ти така недовірлива. Може, ти просто боїшся правди? 

— Правди? — перепитала я. 

Я глянула на годинник. Вона, напевно, розраховувала на легкий шанс вразити мене і піти, але я не збиралася так просто відпустити її. 

— Давай так: я зараз одягнуся, і ми підемо до моєї знайомої гінекологині, — рішуче промовила я. — Вона все нам розповість і надасть документальне підтвердження. Ти ж не хочеш виглядати підозріло, так? 

Алла здригнулася. Її погляд став настороженим, як у звіря, що почув звук пострілу. 

— Мені не потрібно... — почала вона, але я її миттєво перебила.

— Не потрібно? — вхопила я за натяк. — Звісно, що потрібно. Якщо ти дійсно вагітна, треба все перевірити.

Алла виглядала так, ніби її ретельно вибудована гра почала тріщати по швах.

— Ну ти й сучка, — прошипіла вона крізь стиснуті зуби.

Можливо, але я не збиралася так легко вірити їй.

 — Ти справді думаєш, що він у відрядженні? — раптом випалила вона.

Я примружилася, намагаючись зрозуміти її натяк.

— Чому ти вирішила з'явитися саме зараз? Скільки років минуло…

Алла усміхнулася, але в її усмішці не було радості.

— Хочеш чесно? Я втратила хорошу можливість, а Олександр теж непогано заробляє. І ти мені не подобаєшся. Не розумію, чому він одружився з тобою... Його ніколи не цікавили почуття, тільки робота. Але з тобою він... Не важливо. Факт в тому — ти мені не подобаєшся.

— А тепер іди, мені вже не цікаво тебе слухати, — промовила крижаним тоном, щонайменше я сподівалася, що він так звучав. — І передай Оскару, що він має чекати тебе вдома. 

Алла нахабно підняла голову і залишила дім. Але щось у її словах лишило тривогу у моїй душі. Що означало: Ти справді думаєш, що він у відрядженні?

Закрила очі, і повторювала собі. Я довіряю йому. Довіряю. І я не буду перевіряти, де він. Не буду. 

Вже після розмови з Аллою я усвідомила одну річ, і мені потрібно виправити її. Я вирішила одягнутися та вирушити в одне місце.