Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Я обираю бути твоєю, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я обираю бути твоєю" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💙 Еротика / 💙 Еротичне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 110
Перейти на сторінку:
Глава 27

− Я збираюся викликати з Соледу Жозелін, щоб тобі не було нудно, поки я буду зайнятий тут, − повідомляє Рок, проводячи кінчиками пальців від мого живота до грудей та шиї, потім підборіддя, обводить губи, трохи натискаючи. Стежить палким поглядом за кожною реакцією. − Вона розповість тобі все про твій новий статус і про те, що він тобі дає. Я буду намагатися приділяти тобі якомога більше часу, але багато не обіцяю.

− Це дуже складно? − мимоволі хмурюся я.

− Що саме? − уточнює він, продовжуючи мовби ненароком відволікати мене, досліджуючи моє тіло руками й жадібними очима.

– Управляти імперією та своїм даріатом одночасно, – мені складно навіть уявити, скільки це клопоту та обов'язків у плані управлінському. Але є ще всі ці їхні куардівські нюанси з енергіями та силовими полями.

– Сил потягне чимало, але це для мене не є великою проблемою. Впораюся, − його пальці зариваються в моє волосся, масажують шкіру, змушуючи мало не муркотіти від задоволення. − Я, на жаль, не можу всіх прибрати з палацу, Міє. Постарайся не контактувати без мого відома ні з ким. І не ходи нікуди без супроводу Жозелін. Так тобі буде безпечніше.

Ага. А ще, зважаючи на попередню розмову, спокійніше для нього. Схоже, мені знадобиться час на те, щоб відвоювати собі хоч трохи самостійності. Сподіваюся, що це, в принципі, можливо в моєму становищі. Ця думка, промайнувши, розчиняється в дрімотній млості, навіяній всіма цими погладжуваннями та лагідністю сильних ніжних рук.

Потім додумаю, а зараз мені й так добре, дуже добре. З задоволеним стогоном я притуляюсь обличчям до чоловічого плеча і дозволяю собі поринути у м'які обійми сну.

Залишок дня пролетів, як одна мить, наповнена блаженством і насолодою. Я проспала кілька годин, а коли прокинулася, ми з чоловіком разом пообідали, сидячи на терасі, що прилягає до наших покоїв. А потім знову кохалися. Довго, ніжно. Він ніби пив мою насолоду, даруючи її кожним своїм дотиком.

Настав і час підживлення малюка. Цього разу все вже сприймалося зовсім по-іншому. Долоня Рока гарячим тавром лежала на моєму животі, а мені виразно здавалося, що я відчуваю не тільки його енергію, якою він щедро ділився з моїм сином. Здавалося,  що і в мені зароджується у відповідь хвиля чогось дуже... трепетного, ледь відчутного, як дотик крил метелика, або подих теплого вітерця. Мені відчувалося, що то мій син так вітається з тим, кого визнав своїм батьком.

Розчулена та сповнена емоцій, я навіть розплакалася, викликавши в чоловіка спочатку здивовану розгубленість, а після моїх плутаних пояснень поблажливу усмішку, яка мені все одно здалася... ніжною і задоволеною. Так, після цього дня я по-справжньому почала сподіватися, що з нашого шлюбу, нехай і вимушеного спочатку для мене, все одно може вийти щось міцне й справжнє. Якщо ми вдвох цього захочемо.

Ввечері нарешті сіла за листа для Васі. Що б там сестра не вирішила і як би не сприйняла знайомство з Арідом, буде набагато краще, якщо вона повірить хоча б його словам про мене, і не переживатиме, що зі мною відбувається щось страшне. У своєму посланні я коротко розповіла їй причини, через які потрапила в інший світ і не можу тепер повернутися додому. При цьому згадала кілька наших з нею спільних секретів, які ніхто, крім нас двох, знати не міг. Щоб цим повністю розвіяти сумніви в справжності мого послання.

Листа я запечатала і кілька хвилин посиділа, притискаючи його до грудей, намагаючись просякнути клаптик паперу і кожне слово на ньому своєю любов'ю до сестри. Можливо це сентиментально, наївно і так на мене  впливають гормони, але я вірю, що Вася зможе це відчути. Лише після цього віддала конверт Року з проханням передати імператору.

А вранці наступного дня, як тільки я прокинулася, чоловік насамперед повідомив мені, що Арід, прихопивши мого листа, вже відправився до порталу на Землю. Сказав також, що йому самому, на жаль, вже настав час братися за справи, а мені потрібно дочекатися Жозелін, яка повинна от-от з'явитися.

І потягнулися довгі трудові будні Рока, на посаді зам-імператора, і мої, значно менш заклопотанні, як його дружини. Перший день я просто відсипалася і майже нічого не робила, дослухавшись до порад моєї компаньйонки. Милувалася видами з вікон наших покоїв, влаштовувала чаювання на терасі, для нас двох із Жозелін, і розмірковувала про своє життя, коли залишалася одна.

Думала я в основному про наш з Роком шлюб, звичайно. За відсутності чоловіка це робити було набагато вільніше. Думалося мені багато чого та всяке різне. Але загалом картина вимальовувалась досить обнадійлива. Це якщо себе не накручувати, а я старалася цього не робити.

Так, чоловік, не заперечував той факт, що наш шлюб для нього вкрай вигідний. Так, відкритим текстом говорив, що я потрібна йому для продовження роду, тому що змогла прийняти його енергію і натомість віддаю свою, дуже смачну для нього. Так, ще однією вагомою причиною відверто називав те, що я з самого початку пробуджую в ньому бажання володіти мною. Так, так, так, це все мало схоже на зізнання в романтичних почуттях, я вже мовчу про кохання.

Але це зовсім не означає, що ці почуття в нього не можуть виникнути. Швидше, навіть, навпаки. Зв’язок між нами може стати гарною такою основою для їх виникнення. Адже дивиться Рок на мене з ніжністю, адже м’якшає щоразу, коли розмовляє зі мною. Адже сам зізнався, що втрачає контроль, коли я поруч, казав, що я зводжу його з розуму.

Я бачу це все, я відчуваю. Я вірю, що все для нас може скластися дуже добре. І зовсім не хочеться вірити, що це просто власна закоханість мені очі затуляє.

На цій думці я зазвичай спотикаюся. Тому що… ну, дивно це. Знати чоловіка так недовго і вже настільки до нього прикипіти, довіритися, відкритись, настільки… закохатися. Це здається неймовірним, майже неможливим, особливо у світлі власного негативного досвіду та з дитинства вбитих неадекватною мамою установок. Але якщо мені добре, то навіщо дурна рефлексія? Я просто хочу бути щасливою. Я просто хочу кохати й бути коханою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 84 85 86 ... 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обираю бути твоєю, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"