Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

І хоча Джозеф уже знову був прикритий ковдрою, у Тереси перед очима стояла його проклятійна пляма. Якась вона підозріла. Їй здалося, що форма чимось нагадує по формі серце.

— Дьєре Джозефе, ми повинні пробувати ще й ще, поки в нас не вийде, — рішуче заявила Тереса. — Адже це, схоже, приворот, — видала вона авторитетну думку, хоч її ніхто й не питав.

Просто не змогла втриматись. Терзала думка, що хтось так підло зазіхнув на її проректора.

— З чого ви це взяли? Пристріт взагалі-то може стосуватися не амурних справ, а кар'єри.

— Але ж форма?

— Що форма?

— Вона така, ніби це приворот.

— Хіба за формою проклятійної мітки можна визначити вид пристріту? — здивувався Джозеф.

Може й не можна. Тереса не знала. Але шосте чуття підказувало, що це приворот. Кому треба занапастити Джозефу кар'єру? А ось отримати його в якості нареченого, напевно, багато охочих.

— Ваша мітка має особливу форму. Це одразу впадає в око, — не здавалася Тереса.

— Що ж у ній особливого? — Джозеф відігнув край ковдри і здивовано глянув на свою пляму.

Тереса сіла поряд на ліжко.

— Бачите, схоже на серце? — вона ледве торкаючись шкіри обвела пальцем контури.

Раптом Джозеф різко втягнув повітря. Тереса глянула на нього. Очі горіли, зіниці розширені.

— Боляче? — здогадалася вона. — А я якраз прихопила знеболювальну мазь.

Він промовчав. Не відмовився та не погодився. В очах вогонь. Мабуть, дуже пече.

Вона дістала з кишені тюбик. Видавила на палець горошину безбарвної мазі і почала акуратно втирати.

— Легше?

Мазь мала подіяти майже миттєво. Але Тереса по очах Джозефа бачила, що легше йому не ставало, тільки гірше. Дихання стало нерівним. Чим же йому допомогти?

— Тересо, перестаньте…

— Що?

— Мучити мене.

Він зняв її руку зі свого стегна. І не встигла вона зрозуміти, що відбувається і що не так, він підвівся і різко притягнув її до себе. Вони опинилися так близько одне до одного, що вона відчула жар його оголеного тіла та аромат міцної кави. Дихання Тереси теж збилося. Її руки чомусь лежали на його плечах. Мабуть, вона вчепилася в нього, щоб не втратити рівновагу. Долоні відчували підступну пружність його м'язів. І хіба можна студентці так торкатися проректора? І хіба можна проректорам так дивитись на студенток? Чи явно натякати поглядом на щось неправильне?

Ніколи ще Тересу так по-справжньому не обіймав чоловік. Його долоні пропалювали тканину блузи. Спині було гаряче. А наступної миті гаряче стало губам. Поцілунок… Дихання перехопило. Тересу ще ніколи по-справжньому не цілував чоловік. Як він посмів?! Вона зараз вирветься і присоромить його. Тільки не зовсім зараз. Трохи пізніше. Ще трохи дозволить йому продовжувати ці чуттєві чарівні рухи язика та губ. Цікавість давно спокушала дізнатися, що відчуваєш під час поцілунку. Відповідь виявилася несподіваною. Губи горіли, але не лише вони — солодко було в усьому тілі. Вона стиснула долонями його плечі. Стиснула мимоволі. А він сприйняв це як команду «ще». І став ще більш наполегливим, ще більш відвертим і рвучким.

Але як він наважився? Хіба проректорам таке дозволено? Хіба дозволяється знімати затискач і розпускати волосся студентці? Зариватися в нього обома руками? Пропускати між пальцями локони? Стискати то ніжно, то сильно, викликаючи хвилі мурашок? І все це не припиняючи поцілунку... Тереса обов'язково обуриться і присоромить... ух, як вона його присоромить!.. Тільки трохи пізніше...