Читати книгу - "Подружжя мимоволі, Олена Гуйда"

Лайрелін піднялася в повітря, зависла над чорним куполом і теж ударила у щит.

І знову марно. Звідки він має стільки сили?

Тайраш спостерігав, як розжарюється, біліє і плавиться навколо щита камінь. Як закипає порода всередині шита. Захист закривав його з повітря, але не прикривав від землі. Все ж таки занадто багато магії та енергії для того, щоб витримати натиск двох драконів.

«Аргрім, Лін, розжарюйте камінь!» – подумки велів Раш.

Аргрім, перемагаючи біль, підвівся у повітря.

"Це може спрацювати!" – погодився він, зрозумівши, до чого вів Тайраш.

Дракони вдарили синхронно. Разом. Вистачило миттєвостей, щоб камінь скипів.

Нелюдський крик, виття, сповнений болю і така бажана тиша.

Червоний спалах і залишкова магія, що розтікається по сірій пустці.

"Це все?!" – з несміливою надією запитала Лайрелін.

"Схоже, так!" – відповів Аргрім і несподівано почав втрачати висоту.