Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 117
Перейти на сторінку:
class="stanza">

Женіть же звідси Менелая,

Зіпхніть у море знов мерщій!

Хай там добичником шмигляє,

Як до душі йому розбій.

Ви нині герцоги, владуйте,

Я вам весь край оддам у лен —

Цариці Спарти всі слугуйте,

Вона над вами сюзерен[234].

Германцю я Коринф лишаю,

Нехай затоки береже,

А ґоту звірюю Ахаю —

Хай крутояру стереже.

Хай франк іде собі в Еліду,

Мессену сакс бере в уділ,

Норман посяде Арголіду,

Морський очистивши окіл.

Для ворогів незламні в гарті,

Між себе — мов одна сім'я,

Ви підкоряйтесь тільки Спарті,

Де трон володарки сія.

Вона вщасливить всю державу,

Зичливо дбаючи про всіх,

І суд, і право, й силу, й славу

Всяк найде в неї біля ніг.

(Сходить із престолу, князі обступають його навкруги, щоб краще почути його накази й розпорядження).

Х о р

Той, хто красуні жадає собі, —

Передусім обачно

Доброї зброї хай припасе!

Словом лагідним він добув

Найцінніше на світі, —

Та здобуток непевний той;

Хитрий підлесник украв би його,

Смілий розбійник одняв би його, —

Тим зазіханням відсіч готуй!

Нашого князя за те я хвалю

І над усіх ціную,

Що так уміло й сміло з'єднав

Він дружину хоробрую,

Завше вірну й покірну.

Всі сповняють наказ його,

Кожен для себе на зиск і користь,

Для можновладця на дяку й хвалу,

Для обох разом на славу й честь.

Хто ж би відняв її

В нашого пана вже?

Хай володіє він нею один,

Владу ту радо ми всі визнаєм:

Він оборонить із нею і нас

Муром міцним, військом грізним.

Ф а у с т

Дарунки, роздані тобою,

Натхнули їх на бранний труд;

Нехай ідуть вони до бою,

А ми удвох лишімся тут!

Несхитним муром ставши вколо,

Вони вбезпечать тишу й мир

Півострову, який із суходолом

Поєднує легеньке пасмо гір.

Це край щасливий, край блаженний,

Це рай для всіх земних племен,

Уділ прекрасної Гелени,

Що став в той день благословен,

Коли між комишів Еврота

Вона з яйця постала там[235],

Божественна, осяйна врода,

На диво матері й братам.

Цей край у радості безмірній

Тобі несе свої скарби;

Над світ увесь, тобі покірний,

Свою вітчизну возлюби!

Хай шпиль зубчастий ледве-ледве гріють

Холоднуваті сонця паруси,

Там нижче гори трохи зеленіють —

Вже є якась пожива для кози.

Джерела б'ють, дзюрчать гірські потоки,

Тут зелен кожен схил і кожен яр,

Тут полонини стеляться широкі,

Хвилюють руном лагідних отар.

Худоба ходить безбач там рогата,

Над урвищами бережко пнучись,

Всім є тут тирло, хоч скота й багато,

Між скелями печер доволі скрізь.

Тут Пана храм, тут жвавих німф оселі,

Байраків свіжа, прохолодна тінь,

Дерева тут гіллясті понад скелі

До неба пнуться, рвуться в височінь.

Це праліси! Пишає дуб крислатий,

Немов навік у землю вкоренивсь,

А явір, соком радісним наллятий,

Стрункий-гінкий, мов граючися, звівсь.

Там молоко струмує для маляток,

Здоров'ям віє тінявий намет,

Жахтять плоди — Помони[236] щедрий даток,

І з борті капле запахущий мед.

Тут щастя дістають у спадку,

Рум'яні лиця і вуста,

І кожен тут в довіллі і в достатку

Немов безсмертним вироста.

Викохуються діти ніжним маєм,

Доходять мужньої снаги,

Дивуючись, ми віри не діймаєм,

Що люди то, а не боги.

Сам Аполлон у постаті пастушій

Ходив між ними взором красоти;

Коли природа опанує душі,

Водно зіллються всі світи.

(Сідаючи побіч неї).

Прийшла до нас сподівана година,

Минулого нехай потане й слід!

Найвищий бог зродив тебе, єдина,

Твій рідний край — прекрасний перший світ.

Навіщо ця тісна фортеця?

Лиш побажаймо — і для нас

Аркадія[237] блаженна розцвітеться,

Ясна і юна повсякчас.

В той край коханий, рай жаданий

Дорога нам тепер лежить,

Змінявши трони на альтани,

В аркадськім щасті вільно жить!

Сцена нараз відміняється. До низки ґротів притуляються позакривані альтани. Тінявий гай розкинувся аж до навколишніх стрімчастих скель. Фауста й Гелени не видко. Дівчата з хору полягали спати — хто де.

Ф о р к і а д а

Чи довго ще оті дівчата спатимуть?

Таж їм, мабуть, і в сні того не снилося,

Що я отут на власні очі бачила.

Збуджу я їх — хай молоді чудуються,

Та й ви, бородані, що, долі сидячи,

Ждете розв'язки дивної історії, —

Вставайте, гей! Струсіте жваво кучері,

Пробуркайтесь і слухайте оповісті!

Х о р

Говори нам, розкажи нам, що за чудо-диво склалось!

Найлюбіше те нам слухать, чому вірити незмога,

Бо уже ж нам остогидло, на ті скелі дивлячись.

Ф о р к і а д а

Очка ледь попротирали, вже й занудилося вам?

Ну,

1 ... 85 86 87 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"