Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Як ви зустрілися? Ви можете розповісти вашу історію? - Емілі налаштувалась на довго і романтичну розповідь Харпер.

- Моя історія лише одна із мільйонів історій людей, що пережили війну, наша зустріч з Біллі, одне із тисяч найкращих благословінь у житті людини, котра зазнала страждань! - сумно проказала місіс Харпер, її руки здригнулися і вона відставила чашку з пряним чаєм, котрим смакувала на стіл.

- Місіс Харпер, я запитала у вас про щось болюче? - занепокоїлась Емілі, теж відставивши зі своїх ніжних рук чашку з чаєм.

- Ні доню усе гаразд! - вона заспокоїла Емілі і продовжила. - Ми зустрілись з Біллі Гріном, ще під час війни, а вже коли вона вщухла, ми ще більше почали зустрічатися по своєму служінню. Біллі вивозив, дітей і людей із самого пекла війни, він був і волонтером і капеланом, батьком і братом, сином і другом, для кожного він був тим ким бачили його знедолені очі. Час був такий, що потрібно було для усіх бути всім і він справлявся з усім, не знаю як, але він був тією людиною, яка здатна взяти на себе відповідальність і нести її попри усе. Він і зараз такий, хоча чисто фізично, йому вартує піти на відпочинок. Звісно не відійти повністю від справ, але хоча б трошки розділити вантаж тієї відповідальності з тим, хто буде так само бачити цей світ, як бачить його він - служити і жити для інших!

- Мабуть ви одразу закохалися у таку відважну і сильну людину? - спитала Емілі.

- Аж ніяк ні доню, він був звичайно таким яким має бо ти справжній чоловік, сильний, відважний, мудрий, цілеспрямований, з конкретною метою в житті, з важливим баченням у майбутнє, з вірою в серці і впевненістю, що Бог завжди з ним, а він з Богом. Проте, я боялася підпустити його ближче ніж друга і колегу в тій справі, якою ми займались. Яоялася знову вийти заміж, боялася знову втратити того, кого люблю, боялася знову лишитись одною. Тому я віддалась дітям, служінню, справи яку так полюбила, але коли зрозуміла, що минуле не повернути і мені не повернутись минуле, я все ж відповіла йому любов'ю. І жодного разу не пошкодувала про свою відповідь йому, про своє рішення, все сталося так, як сталося! - поділилася місіс Харпер.

- Ви ви були заміжньою до того, як зустріли Біллі? 

- Люба моя Емілі, до того, як я зустріла Біллі я вже була вдовою! - зізналася вона.

- Вибачте будь ласка, я не хотіла, я не знала! - співчутливо промовила Емілі.

- Все добре доню, це вже перегорнута сторінка, тому це абсолютно нормально ділитися своїм минулим задля найкращого майбутнього! - заспокоїла її Харпер.

- Дозвольте спитати, це війна забрала у вас вашого чоловіка?

- Так, це вона забрала мого чоловіка, мого синочка, і багатьох інших! - зізналася вона ледь стримавши сльози!

- Місіс Харпер! - Емілі підвелася і присіла біля неї, міцно обійнявши ту з усіх своїх тендітних сил.

- Мій малюк, всього кількамісячне дитя, йому було подароване життя, не в найкращий час. І без цього, воно занадто швидко відійшло від нього! - місіс Харпер пустила сльозу. - Мій чоловік був військовим, в його родині усі були військовими, він зі своїм братом воювали і були першими хто зустрів агресора біля кордону на нашій землі. 

Я всього з кількамісячним немовлям, була в лікарні, коли його в мене викрали. Я картаю себе до цього моменту, що не зберегла його. Він був надією нашої сім'ї, радістю, символом боротьби, сили і волі, і його у нас відібрали! 

- Немає слів місіс Харпер, хто міг цей злочин зробити, а головне навіщо? - співчутливо запитала Емілі.

- Вочевидь, це були зрадники і опоненти мого чоловіка! - промовила вона.

- Що? Хіба таке можливо?

- Мій чоловік був хорошим командиром, він тримав лінію оборони, через яку ніхто не міг пробратися, не те, щоб просунутися. Коли народився Карстен, так ми назвали нашого сина, ми ще з більшою силою забажали перемогти, щоб він і всі інші дітки війни жили в мирі та безпеці. Мій  чоловік Ервін, ще з більшою потужністю обороняв нашу землю і контратакував загарбників, але як виявилося згодом, комусь це надзвичайно не подобалося і сильно заважало!

- Що ви хочете цим сказати місіс Харпер?

- На противагу таким воїнам, як мій чоловік Ервін, були ті, що не хотіли і не бажали нашої перемоги. Ті хто відкрито вів перемовини з ворогом, зливаючи інформацію і навіть торгуючи з агресором, нашою зброєю!

- О Боже, нічого святого, нічого цінного, немає в серці таких людей, але ж чому викрадати ваше дитя? - занепокоєно спитала Емілі.

- Мабуть у них був план, послабити його морально і психологічно. Позбавити його тієї мотивації, яка керувала ним передавалась кожному бійцю в його батальйоні. Похитнути його віру у перемогу, похитнути його стійкість, зрушити скалу на якій він стояв, вибити її з-під його ніг, розбити. Він і його друзі і брати, саме так називав їх Ервін, своїми друзями і братами, тримали стратегічно важливу ділянку фронту, через яку ворог ніяк не міг пройти вглиб нашої країни. Та ділянка мала велике стратегічне значення для нас, і ворог хотів її захопити, тому скоріше за все через своїх агентів зрадників з нашого боку, який і викрали нашого сина.

Звісно він багато чого не розповідав мені адже є речі, які я не повинна була знати. Але я з впевненістю можу сказати одне у будь-якій ситуації є свої нюанси і підводні камені, які прості люди не знаю і ніколи про них не дізнаються. Але однозначно я розуміла що щось не так Щось він мені не розказує я розуміла його що він убезпечує мене від чогось проте це не допомогло зло дібралось до нашої сім'ї грязними руками Вони спочатку забрали в мене мого сина карстину потім згодом забрали мого чоловіка.