Читати книгу - "Ніколи, Кен Фоллетт"

Чін сказав:

— Ця дуже зачепила пхеньянський уряд.

— Зачепила? — перепитав Кай.—Думаю, не просто зачепила, а перелякала до смерті. І знаєте що? Мене також.

DEFCON 4

Рівень загрози вищий за середній.

Посилене ведення розвідки та суворі заходи безпеки

Розділ двадцятий

Президентка Ґрін ненавиділа холод. Зростаючи в Чикаґо, могла б і звикнути, але ні. У дитинстві дуже любила школу, але ненавиділа ходити туди взимку. Тож якось заприсягнулася, що житиме в Маямі, де, як вона чула, ночувати можна просто на пляжі.

Одначе пожити в Маямі їй так і не довелося.

Накинувши довгий пуховик, вона перебігла від Резиденції до Західного крила о сьомій ранку в неділю. Минаючи колонаду, замислилася про секс. Цієї ночі Джеррі був у грайливому настрої. Полін секс подобався, проте вона перестала вважати його головним аспектом стосунків, ще відколи їй виповнилося двадцять. Джеррі — так само, тому їхнє статеве життя було хоч і приємне, але позбавлене драматичності — як і все решта у взаєминах.

«Тепер уже ні», — сумно подумала вона.

У її почуттях до Джеррі щось зіпсувалося, і Полін здавалося, що вона зрозуміла причину. Раніше завжди була впевнена, що він прикриває їй спину. Звичайно, інколи вони сперечалися, але в жодному разі не шкодили одне одному. Та й ніколи не сварилися серйозно — усі конфлікти були дріб’язковими.

Дотепер.

В основі цього конфлікту була Піппа. Їхнє втішне малятко виросло в бунтівну підлітку, і вони ніяк не могли дійти згоди, що робити. Насправді нічого екстраординарного, про таке, певно, пишуть у жіночих журналах, яких Полін, однак, ніколи не читала. Проте й не чула, щоб сварки між подружжям через те, як виховувати дитину, були найбільшою проблемою в шлюбі.

Проте Джеррі не просто не погоджувався з Полін, а стверджував, ніби в негараздах винна вона. «Піппі треба частіше бачити матір», — повторював він, хоч і чудово розумів, що це неможливо. Зрештою Полін було шкода їх обох.

Донедавна всі проблеми вони розв’язували разом, а відповідальність ділили навпіл. Вона була на боці Джеррі, він — на її. Але тепер чоловік зробився супротивником. Про це вона й думала вчора вночі, поки Джеррі лежав на ній у ліжку з балдахіном у Спальні королеви, де якось зупинялася її величність Єлизавета II. Полін не відчула ніякої приязні, близькості чи хоча б збудження. Джеррі знадобилося більше часу ніж зазвичай, тож вона зрозуміла, що й він теж почувається відчужено.

Полін знала, що Піппа колись вийде із цієї фази турбулентності, та чи втримається доти їхній шлюб? Коли поставила собі це запитання, впала у розпач.

В Овальний кабінет прийшла тремтячи. Голова адміністрації Жак-лін Броді вже чекала на неї з таким виглядом, ніби провела там кілька годин.

— Радник з питань безпеки, держсекретар і директорка національної розвідки хочуть негайно поговорити з вами, — сказала Жаклін. — З ними заступник директора аналітичного відділу ЦРУ.

— Ще сонце не зійшло, а на мене вже чекають Ґас, Чесс, директорка розвідки й аналітик ЦРУ? Це вочевидь щось серйозне. — Полін зняла пуховик. — Викликайте.

Сіла за стіл.

Обоє чоловіків прийшли вдягнені по-недільному: Ґас у чорному блей-зері, Чесс — у твідовому піджаку. Директорка національної розвідки Софія Маґліані мала офіційніший вигляд: короткий жакет і чорні брюки. Представник ЦРУ взагалі прийшов у спортивних штанях, стоптаних кросівках і дощовику в горошок. Софія представила його як Майкла Гейра, і Полін пригадала, що чула про нього: він володів російською та китайською, за що його прозвали Двоголовий Майкі. Потиснувши йому руку, сказала:

— Дякую, що прийшли.

— Доброго ранку, — бовкнув він кволо.

«Вигляд має такий, ніби йому й однієї голови бракує», — подумала Полін.

Софія помітила її стриману реакцію.

— Майкл не спав усю ніч, — вибачливо сказала вона.

Полін на це не відреагувала.

— Прошу, сідайте, — промовила. — То що сталося?

Софія відповіла:

— Зараз Майкл усе пояснить.

— Мого пекінського візаві звуть Чан Кай, — почав Гейр. — Він віцеміністр із міжнародної розвідки у Ґвоаньбу, китайській секретній службі.

Полін не мала часу на довгі пояснення.

— Містере Гейре, ближче до суті, будь ласка, — сказала вона.

— Це і є суть, — буркнув той, не приховуючи роздратування.

Така різка відповідь президентові вважалася хамством. Гейр був, без перебільшення, грубіян.

У розвідувальній спільноті траплялися ті, хто вважали всіх політиків дурнями, особливо порівняно з ними самими. Схоже, Гейр належав до цієї когорти.

Ґас сказав якомога м’якшим тоном:

— Пані президентко, дозвольте зауважити, що в цій розповіді важливо все.

Якщо вже Ґас каже, то так воно і є.

— Що ж, слухаю вас, містере Гейре.

Гейр повів далі, неначе його й не перебивали:

— Учора Чан літав у Яньдзі, місто неподалік кордону з Північною Кореєю. Це нам відомо, бо пекінська штаб-квартира ЦРУ зламала комп’ютерну систему аеропорту.

Полін насупилася:

— Він полетів туди під своїм ім’ям?

— Туди — так. Одначе для зворотного рейсу скористався псевдонімом або запросив чартерний рейс. У будь-якому разі система не зареєструвала його повернення.

— Можливо, він і не повертався.

— Повертався. Сьогодні вранці, о восьмій за Пекіном, наш тамтешній агент подзвонив до нього додому, представившись його товаришем, і дружина сказала, що він на роботі.

Попри неприязнь до Гейра, Полін це заінтригувало.

— Отже... — протягнула вона, — вчора він полетів у, здавалося б, буденне відрядження, але справа виявилася терміновою, пов’язаною з державною безпекою, або й те й інше. А сьогодні, в неділю, він із самого ранку поїхав на роботу. Чому? Вам відомо щось іще?

— До цього я й веду.

Він знову роздратувався, ніби викладач, якого втомили дурні студенти. Софія знітилась і нічого не сказала.

Гейр провадив:

— Трохи раніше сьогодні південнокорейське радіо повідомило, що елітні підрозділи Північної Кореї, Сили спеціальних операцій, висадилися на неназваній військовій базі, щоб схопити антиурядових заколотників. Пізніше Пхеньян оголосив про затримання й арешт декількох зрадників, якими керували зі США, теж на якійсь базі — знову неназваній.

— Частково ми до цього доклалися, — промовила Полін.

Уперше слово взяв Чесс:

— Адже ми посилили санкції щодо Північної Кореї, коли китайці перемогли в боротьбі проти нашої резолюції про торгівлю зброєю.

— Це боляче вдарило по північнокорейській економіці.

— У цьому й суть санкцій, — сказав на свій захист