Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 161
Перейти на сторінку:
ким ідеш? - поцікавився Рон.

- З Анжеліною, - відразу ж відповів Фред без найменшого сліду збентеження.

- Що? - вигукнув захоплений зненацька Рон. - Ти її вже запросив?

- Влучне запитання, - сказав Фред. Він повернув голову й гукнув через усю вітальню:

- Агов, Анжеліно!

Анжеліна, котра якраз базікала з Алісією Спінет, сидячи біля каміна, поглянула на нього.

- Що? - гукнула вона у відповідь.

- Хочеш піти зі мною на бал?

Анжеліна окинула Фреда оцінювальним поглядом.

- Ну добре, - сказала вона, повернулася до Алісії й продовжила балачку з ледь помітною усмішкою.

- Ну от, - сказав Фред до Гаррі та Рона, - все дуже просто.

Він звівся на ноги й позіхнув:

- Доведеться взяти шкільну сову. Ходімо, Джорджику... - І вони пішли.

Рон перестав обмацувати брови й поглянув на Гаррі крізь тліючий кістяк свого карткового замку.

- Ми таки повинні ворушитися... повинні когось запросити. Він правильно каже. Ми ж не хочемо в результаті опинитися поруч з парою тролів.

- Вибач, з ким? - аж спалахнула від обурення Герміона.

- Ну, знаєш, - гигикнув Рон, - краще я піду сам, ніж, скажімо, з Луїзою Міджен.

- У неї останнім часом набагато менше прищів. І вона дуже мила!

- У неї ніс перехняблений!

- Ага, зрозуміло, - наїжачилася Герміона. - Тобто ти готовий піти з гарненькою дівчиною, навіть якщо вона просто нестерпна?

- Е-е-е... ага, приблизно так, - погодився Рон.

- Я йду спати, - урвала розмову Герміона і, не сказавши більше й слова, подалася до сходів у дівчачу спальню.

*

Гоґвортці, бажаючи ще дужче вразити гостей з Бобатону та Дурмстренґу, вирішили на Різдво показати замок у всій красі. Коли його прикрасили, Гаррі відзначив, що таких чудових оздоб він у школі ще не бачив. Нетанучі бурульки прикріпили до поручнів мармурових сходів; на традиційні дванадцять ялинок у Великій залі начіпляли найрізноманітніших прикрас: від самосвітних жолудів до золотих, одначе живісіньких, сов, а лицарські обладунки зачаклували так, що, коли повз них хтось проходив, вони починали щедрувати. Це було неабищо - чути «Щедрик-щедрик, щедрівочка...» у виконанні порожнього шолома, що знав лише половину слів. Кілька разів шкільний сторож Філч мусив витягати з обладунків Півза, що взяв собі за звичку там ховатися і в перервах між щедрівками горлав придумані ним самим віршики нещедрувального змісту.

Гаррі ще й досі не запросив Чо на бал. Вони з Роном страшенно хвилювалися, але, як зауважив Гаррі, Рон без партнерки не здаватиметься таким дурнем, як він сам - адже Гаррі разом з іншими чемпіонами мав відкривати бал.

- Про запас завжди залишається Плаксива Мірта, - похмуро пожартував він, маючи на увазі привидку, що оселилася в дівчачому туалеті на третьому поверсі.

- Гаррі, треба просто зціпити зуби й запросити, - сказав Рон у п'ятницю вранці таким тоном, наче вони збираються штурмувати неприступну фортецю. - Давай домовимось: коли зустрінемося ввечері у вітальні, то в обох уже будуть партнерки. Згоден?

- Е-е-е... Добре, - погодився Гаррі.

Проте щоразу, коли він того дня бачив Чо - на перерві, на обіді, і раз по дорозі на історію магії, - вона була оточена приятельками. Невже вона ніколи не ходить сама? Може, підстерегти її, як ітиме в туалет? Ба ні - здавалося, що навіть туди її супроводжують четверо чи п'ятеро дівчат. Але якщо не запросити її якнайшвидше, то її обов'язково запросить хтось інший.

Він ніяк не міг зосередитися на Снейповій контрольній з протиотрут, і в результаті забув додати основний складник - шлунковий камінь бізор. Це означало найнижчу оцінку, але Гаррі було байдуже. Він збирав усю свою відвагу для рішучого вчинку. Щойно прозвучав дзвінок, Гаррі схопив портфель і помчав до підвальних дверей.

- Побачимося на вечері, - гукнув він до Рона й Герміони і кинувся сходами нагору.

Йому треба було просто відкликати Чо на одне слово... Шукаючи її, він пробіг кількома коридорами і, навіть швидше, ніж сподівався, наткнувся на Чо - вона саме виходила з уроку захисту від темних мистецтв.

- Е-е-е... Чо... Можна тебе на хвилинку?

«Хоч би ж не так неприховано хихотіли», - зі злістю подумав Гаррі про подруг Чо. Добре, що хоч вона не сміялася.

- Звичайно, - сказала вона і відійшла з ним так, щоб не чули однокласниці.

Гаррі повернувся до неї, і шлунок його дивно підскочив - так буває, коли пропустиш сходинку, спускаючись додолу.

- Е-е-е... - протяг він.

Він просто не міг сказати їй цього. Просто не міг. Але ж мусив. Чо розгублено дивилася на нього.

Слова вилетіли раніше, ніж язик їх промовив.

- Хочнабалзіною?

- Що? - не зрозуміла Чо.

- Хочеш... хочеш піти на бал зі мною? - спитав Гаррі. І чому він почервонів саме в цю мить? Чому?

- Ох! - Чо почервоніла теж. - Ох, Гаррі, мені страшенно прикро, - було видно, що це справді так. - Я вже пообіцяла іншому хлопцеві.

- А-а... - тільки й сказав Гаррі.

Він почувався вкрай незвично: ще мить тому всередині все звивалося, мов клубок змій, а тепер здавалося, що в животі в нього порожнеча.

- Що ж, - сказав він, - нічого страшного.

- Мені дуже-дуже прикро, - тихо повторила вона.

- Усе нормально, - сказав Гаррі.

Вони стояли, дивлячись одне на одного.

- Ну... - нарешті обізвалася Чо.

- Так, - сказав Гаррі.

- Ну то па-па, - сказала Чо, і, все ще червона, пішла.

- З ким ти йдеш? - не стримавшись, гукнув їй услід Гаррі.

- З Седриком, - відповіла Чо. - 3 Седриком Діґорі.

- А-а, ясно.

Гаррі відчув, що його нутрощі знову повернулися на місце. Але тепер вони були налиті свинцем.

Геть забувши про вечерю, він повільно підіймався до ґрифіндорської вежі. З кожним кроком у голові відлунював голос Чо: «Седрик... Седрик Діґорі.» Седрик уже починав був Гаррі подобатись, незважаючи навіть на те, що той якось був переміг його у квідич, і що був гарний, популярний і улюблений чемпіон більшості школярів. Тепер Гаррі раптом зрозумів, що насправді Седрик - лише нікчемний красунчик з курячими мізками.

- Казкові вогні, - отупіло промовив він до Гладкої Пані - учора пароль було змінено.

- Так, авжеж, дорогенький! - провуркотіла вона, розгладила нову блискучу стрічку у волоссі, нахилилася вперед і пропустила його.

Гаррі увійшов до вітальні, озирнувся і, на свій подив, помітив Рона, котрий сидів у найдальшому кутку з посірілим обличчям. Біля нього сиділа Джіні й говорила щось підкреслено тихо й заспокійливо.

- Роне, що сталося? - спитав Гаррі, підходячи.

Рон поглянув на нього з виглядом невимовного жаху.

- Нащо я це зробив?

1 ... 85 86 87 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"