Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Екзорцист 📚 - Українською

Читати книгу - "Екзорцист"

271
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екзорцист" автора Вільям Пітер Блетті. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87
Перейти на сторінку:
крутячи пальцями троянду.

— Не знаю, отче Даєр. Я просто не знаю. Ось ви приходите до Бога й хочете з’ясувати, чи Він є, але Йому потрібні мільйони років для того, щоб виспатися, бо інакше він стає дратівливим. Ви розумієте, про що я? Він ніколи нічого не каже. А от коли мова заходить про диявола… — Вона подивилася на Даєра. — З дияволом усе інакше. Я можу в нього повірити, фактично я вже, мабуть, повірила. А знаєте чому? Бо саме цей паскудник робить усі рекламні ролики.

Даєр якусь мить із любов’ю на неї дивився, а тоді неголосно сказав:

— Але якщо все зло, що існує у світі, змушує вас повірити в диявола, Кріс, то як ви поясните існування у світі добра?

Кріс не відводила очей від Даєра. Ці слова змусили її замислитися й спохмурніти, аж поки врешті-решт вона відвернулася й легенько кивнула головою.

— Ніколи про це не думала, — пробурмотіла вона. — Ви маєте слушність. — Сум і шок від смерті Карраса оповивали її меланхолійною імлою, але вона спробувала зосередитися на цьому невибагливому запрошенні до світла й надії, пригадавши, що їй сказав Даєр, проводжаючи Кріс до авта після поховання Карраса на єзуїтському цвинтарі кампусу. «Ви б не зайшли на хвильку до нас?» — запитала вона його. «О, я був би радий, але не можу пропустити учту», — відповів він. Побачивши її спантеличений вигляд, пояснив: «Коли помирає єзуїт, ми влаштовуємо святкову учту. Для нього це тільки початок».

— Ви казали, що в нього були проблеми з вірою?

Даєр кивнув. Кріс опустила голову й похитала нею.

— Не можу в це повірити, — вимовила розгублено вона. — Я ще в житті не стикалася із сильнішою вірою.

— Машина вже тут, мадам!

Немовби прокинувшись зі сну, Кріс гукнула у відповідь:

— Гаразд, Карле! Ми вже йдемо! — Вона підвелася, і Даєр теж. — Ні, не поспішайте, отче. Я лише піду нагору по Реґану.

Даєр замислено кивнув.

— Гаразд. — Він думав про загадковий вигук Карраса: «Ні!» — а тоді тупіт ніг нагорі перед тим, як той вистрибнув із вікна. Щось тут було незрозуміле, міркував він. Але що? Кріс і Шерон пригадували все дуже нечітко. А ще Даєр постійно думав про той загадково радісний вираз очей Карраса. І ще щось там було, пригадалося йому: якесь неймовірно світле сяйво… але чого? Він цього не знав, але йому здалося, що це скидалося на радість перемоги. Тріумфу. Непоясненним чином ця думка викликала в ньому піднесення. Йому стало легше на душі. Рушив до передпокою, тримаючи руки в кишенях, а тоді притулився до одвірка, дивлячись, як Карл допомагає водієві завантажити речі в багажник лімузина. Даєр витер чоло: надворі було волого й задушливо. Він озирнувся, почувши за спиною кроки. Це спускалися сходами, тримаючись за руки, Кріс і Реґана. Вони підійшли до нього. Кріс поцілувала його в щоку, тоді лагідно торкнулася щоки рукою, зазираючи в сумні очі священика.

— Усе гаразд, Кріс. Я маю відчуття, що все буде добре.

— Ну й чудово, — відповіла Кріс. Вона подивилася на Реґану. — Сонечку, це отець Даєр, — сказала вона. — Привітайся з ним.

— Приємно познайомитися, отче Даєр.

— І мені дуже приємно познайомитися з тобою.

Кріс зиркнула на годинника.

— Мусимо вже йти, отче.

— Було чудово побачитися. Ой ні, зачекайте! Я мало не забув! — Священик дістав щось із кишені пальта. — Це належало йому, — сказав він.

Кріс подивилася на чудотворний медальйон на ланцюжку, що лежав на простягнутій долоні Даєра.

— Святий Христофор. Я подумав, що ви, мабуть, воліли б це мати.

Кріс доволі довго дивилася мовчки й замислено на медальйон, нахмуривши брови й немовби сумніваючись, що їй робити, а тоді поволі простягла руку, узяла його, поклала в кишеню пальта й сказала Даєрові:

— Дякую, отче. Так. Так, це правда. — Тоді вона поквапила Реґану: — Ходімо, сонечку, — але, беручи доньку за руку, Кріс зауважила, що та спохмурніла, прикипівши поглядом до круглого римського комірця-колоратки єзуїта, немовби раптом пригадавши забуту печаль. Тоді вона зненацька простягла руки до священика. Молодий священик здивовано нахилився, а Реґана, поклавши руки йому на плечі, поцілувала єзуїта в щоку, після чого, забравши руки, спантеличено відвернулася, немовби дивуючись, чому вона це зробила.

Кріс раптом відчула, що її очі стали вологими, вона швидко відвела погляд, схопила Реґану за руку й сказала хриплим голосом:

— Ну все, нам справді треба поспішати. Ходімо, сонечку. Попрощайся з отцем Даєром.

— Па-па, отче.

Даєр усміхнувся й помахав на прощання рукою зі словами:

— До побачення. Безпечної вам дороги додому.

— Отче, я подзвоню вам із Лос-Анджелеса, — кинула Кріс через плече. Лише пізніше вона почала розмірковувати, що він насправді мав на увазі, кажучи «додому».

— Бережіть себе.

— Ви теж.

Даєр дивився їм услід. Коли водій відчинив їм двері, Кріс обернулася й помахала, а тоді послала повітряний цілунок. Даєр помахав у відповідь, дивлячись, як вона сідає на заднє сидіння лімузина поруч із Реґаною. Коли авто почало рухатися, Реґана пильно дивилася на Даєра через заднє вікно, аж поки лімузин завернув за ріг і зник з очей.

Даєр глянув ліворуч, почувши, як завищали гальма. То було поліційне авто. З нього виліз Кіндермен. Він швидко обійшов авто спереду, помахав рукою й поспіхом рушив до Даєра, гукаючи:

— Я прийшов попрощатися.

— Вони щойно поїхали.

Детектив засмучено застиг на місці.

— Справді? Я запізнився?

Даєр кивнув.

Кіндермен подивився з жалем на Проспект-стрит, опустив голову й похитав нею.

— Ох! — пробурмотів він. Тоді подивився на Даєра. Підступив до нього й турботливо запитав: — Як там дівчинка?

— Виглядала добре. Цілком добре.

— Це прекрасно. Немає справді нічого важливішого. — Детектив підняв руку й глянув на годинника. — Ну, знову до справ, — сказав він, — знову до праці. Бувайте, отче. — Він відвернувся й рушив до поліційного авта, але враз зупинився, повернув голову й допитливо глянув на священика. — Ви ходите в кіно, отче Даєр? Любите фільми?

— Ну, звичайно.

Кіндермен обернувся й наблизився до Даєра.

— Я маю контрамарки, — сказав він із притиском. — І то на сьогоднішній вечірній сеанс у «Байоґрефі». Ви б не хотіли піти?

— А що там крутять?

— «Буремний перевал».

— І хто в ролях?

— Хто в ролях? — Детектив звів докупи брови, глянув з-під лоба й грубувато буркнув: — Сонні Боно в ролі Гіткліфа, а Шер грає Кетрін Ерншоу. То ви йдете чи ні?

— Я вже це бачив.

Детектив зиркнув на єзуїта, тоді відвернувся й сумовито пробурмотів:

— Ще один! — А тоді знову глянув на Даєра з усмішкою, узяв його попід руку й поволі повів тротуаром. — Мені оце пригадався один

1 ... 86 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екзорцист», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Екзорцист"