Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"

- Що ти тут робиш? – питає із погрозою.

- Як це що? – чорнява повертається до плити, запалює вогонь та ставить чайник. – Готую тобі сніданок. Проявляю гарні манери після вчорашньої…

- Хто ти така?! – гримить його голос. Ірвін майже у цілі, не зводить очей зі спини дівчини.

- Як це хто? Я думала ти запам’ятав вчора. Моє ім’я Нікаелла Бранс. Тобі краще запам’ятати його, - вона знаходить і ставить чашку. Ірвін зазирає в сумку на кріслі, відсуває речі, але… - Ні-ні-ні, - раптом цокає дівчина. Ірвін підіймає очі. Чорнява дивиться прямо на нього. – Він тобі не знадобиться, Ірвіне, - вона дістає з-за поясу його револьвер і кладе на стіл, що розділяє їх. При цьому сорочка задирається, відкриваючи її стегна, та хлопець не відводить від неї погляду і не відчуває сорому. – Знаєш, такі речі треба тримати ближче до себе, - всміхається Нікаелла Бранс.