Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

— Що ж, — архімаг мені усміхнувся, дивлячись мені прямо в душу своїми серйозними яскраво-блакитними очима, які ніби світилися зсередини, — давайте перевіримо. Я Аевон Атоін, архімаг із зілєваріння та природних ритуалів. Зараз я проведу один із таких ритуалів, щоб з'ясувати, чи належиш ти, Кетто, до лісових. Готова?

Я ствердно кивнула. Архімаг Аевон повів мене в центр кімнати, запалив свічки і почав плести навколо нас заклинання. Воно опустилося на підлогу складним візерунком із срібних ниток, яке оточувало нас, немов захисне коло, яке відокремлює від зовнішнього світу.

Архімаг глибоко зітхнув, змахнув рукою і повітря в кімнаті трохи злегка затремтіло від його сили. У його руці засяяв маленький кристал — він мерехтів зеленим світлом, ніби живився енергією самого всесвіту. Він акуратно помістив його над моєю головою і кристал почав повільно обертатися, посилаючи м'які хвилі світла, які ковзали по моєму волоссі, обличчі та плечах.

— Заплющ очі, — прошепотів архімаг Аевон, його голос був ледь чутний, але сповнений сили, — і дихай глибоко. Дозволь магії текти крізь тебе.

Схвильована, але сповнена цікавості, я заплющила очі. Я відчула, як навколо мене закружляли енергії, ніби невидимі потоки повітря гладили мою шкіру, проникаючи все глибше, у самісіньку мою сутність. Кристал почав видавати тонкий звук, що нагадував тихий дзвін, і раптом повітря в кімнаті стало важким, наче наповнилося чимось древнім і глибоким.

Я зовсім трохи розплющила очі, щоб бачити, що відбувається. Архімаг Аевон повільно підняв руки, вимовляючи слова древнього заклинання, кожен звук якого віддавався луною в моїй голові. Тіні на стінах, що відкидалися свічками, закружляли, їхні рухи були синхронні з ритмом його слів. Я відчула, як під ногами починає пульсувати підлога, ніби світ довкола ожив. Якоїсь миті мені здалося, що я відчуваю щось нове — тонке поколювання всередині, ніби вогник тепла спалахнув у моїх грудях.

— Чи є в тобі дар лісу? — прошепотів архімаг і його голос відізвався в моїй свідомості.

Раптом кристал над моєю головою спалахнув яскравим світлом. Сліпуче сяйво розлилося по кімнаті, осяявши все навколо, і в цей момент я відчула, як щось усередині мене відчинилося, наче це були двері в глибини моєї душі. Моє серце забилося швидше і хвиля тепла пройшла по всьому тілу.

Архімаг Аевон опустив руки і світло кристала згасло, залишивши по собі лише м'яке свічення. Він глянув на мене з легкою усмішкою, очі його світилися схваленням.

— Ти особлива, — сказав він тихо, — у тебе є сила лісової.

Я не змогла стримати усмішку, моє серце тріумфувало. Я відчула легкість, ніби весь світ раптом став яскравішим. Усвідомлення, що в мені прихований особливий дар, переповнювало мене радістю та гордістю. Це був момент, коли мої мрії набули реальності — я особлива, не така, як інші.

— Вітаю, — Дем першим мене обійняв, радіючи не менше, ніж я сама. Його очі світилися теплом та любов'ю, він пишався мною.

Архімаг Аевон пройшов до однієї з численних книжкових шаф і, діставши кілька книг, простяг їх мені.

— Тут вся інформація щодо лісових, якій ми навчаємо наших студентів. Я дарую тобі ці книги, Кетто. Вивчай їх і стань кращою у своїй справі.

— Дякую вам, архімаге Аевоне, — я взяла з його рук книги і сховала у себе в сумці.

Попрощавшись із архімагом та бабусею Амолін, яка вирішила затриматися в академії, щоб поговорити зі своїм другом, ми вирушили до порту. Настав час повертатися додому, до Муірна. Наша невелика подорож закінчилася, але вона назавжди залишить після себе відчуття тепла та щастя.