Читати книгу - "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"

Він потер чоло, облизав зуби.

Я розумів, що Джеремі щосили намагається відсторонитися від своїх учинків, але щиро вірить, що його штовхнули на це. Та навряд чи його аж так штовхали — як не крути, він їздив з усім необхідним для відтворення стародавнього способу тортур. Але я вирішив з ним не сперечатися.

— Ви ж розумієте, правда? — У цих словах було щось моторошне, наче він звертався до нас, як до рівних.

— Якщо ти так хочеш родину, то ми всі тут. — Я простягнув руки для обіймів. — Навіщо було вбивати Майкла?

— Майкл мав бути таким, як я, — якось тужливо промовив Джеремі. — Тобто одного дня якийсь незнайомець каже мені, що я Каннінґем, а наступного я бачу новини про те, що інший Каннінґем убив цього чоловіка. Тоді я став читати про Роберта й дізнався, що він убив Браяна Кларка. Я починаю думати, що, може, я все-таки не такий самотній і що я не єдиний, хто почувався… інакшим.

— Тоді ти захотів поговорити з Майклом?

— Він не відповів на мій лист. Я міг зрозуміти, чому він мені не повірив. Тож я став шукати інший спосіб. Його дружина пішла на контакт охочіше. Вона сказала мені, коли його випускають. Про ваші спільні вихідні. Я так хотів приїхати й познайомитися з Майклом і вами всіма… — Хоч як дивно, та він усміхався, смакуючи спогади про те, як планував першу зустріч зі справжньою родиною. — Але я хотів зробити все правильно: спершу зустрітися з Майклом віч-на-віч і довести, що я гідний цієї родини. Я поїхав у в’язницю за день до того, як він вийде, та його там уже не було. Я помчав сюди. Місцевий коп, якому не пощастило припаркуватися в невдалий час у невдалому місці, зупинив мене, і його жертва дала мені змогу показати вам, хто я такий.

Ми із Джульєтт стривожено перезирнулися на слові його жертва. Тепер Джеремі торохтів, поринувши у свої марення.

— Так у мене з’явилася нагода зустрітися з Майклом віч-на-віч. І в мене був чудовий привід, бо я вже знав, що він збрехав вам усім про те, коли вийде з в’язниці. Я хотів сказати йому відразу, але всі так панькалися з ним, а я знав, що для нас це єдиний шанс побути наодинці. Тоді всі стали кричати, і, може, мій план з костюмом був не такий геніальний, як я думав, бо зненацька мені довелося допомагати із цим усім, і Джульєтт прилипла до мене, як сльота. Я мусив грати свою роль, інакше мене запідозрили б. Я не мав нагоди побачитися з Майклом наодинці. Лише після того, як ти, Ернесте, поговорив з ним, я зміг показати йому… показати, що я Каннінґем. Що я такий, як він.

Софія тоді мала рацію: «Чорний Язик повідомляє про свою присутність. Хоче, щоб ми знали, що він тут».

Джеремі думав, що знайшов своє місце в родині вбивць. Убитий сержант був просто мертвою пташкою, яку приносить на поріг здичавілий кіт. Подарунком.

— Однак Майкл був не дуже тобі радий, чи не так? — утрутився я. — Твоя розповідь викликала в нього лише жах. З нашої з ним розмови було очевидно, що всі ці три роки він вчився миритися з тим життям, яке для себе обрав. Він вийшов з бажанням виправитися. Бути кращою людиною. Але ж ти не цього від нього чекав? Він знову змусив тебе почуватися вигнанцем, чи не так?

— Він мав бути таким, як я. Ти мав бути таким, як я! Я намагався вмовити його. Я знав, що він розкаже тобі про все, щойно матиме таку нагоду. І він знав… у нього були знімки, які хотів продати мені Алан, і він знав, хто зашкодив мені, зашкодив нам, коли я був малим, але він не хотів мені розповідати. Він сказав, що я просто вб’ю їх і що він зрозумів, що це не вихід. Я побачив, що він зовсім не схожий на мене. З ним я знову відчув себе самотнім, зовсім як зі своїми несправжніми батьками. Іноді… я не можу дихати, коли люди… — Рука Джеремі знову потягнулася до коміра. — Він мені таке казав… Я не міг дихати… А тоді та жінка…

— Люсі. — Я був вражений (щоправда, приємно) почути, як Одрі його виправляє.

— Я став розмірковувати, як утекти звідси, але як же я міг поїхати, коли ви всі лишаєтесь, а я застряг у ролі копа? І вона все зрозуміла. Вона чекала на мене, а я не показувався. Коли вона збагнула, що першим трупом був коп, мене було викрито. Я благав її мовчати. Я дав їй вибір, розумієте? Вона вирішила стрибнути. — Тепер він говорив жалісливо, благально. Він справді вірив, що ми всі будемо схожими на нього, і усвідомлення протилежного його шокувало.

— Як? — Це була Евонна — висловлювала мовчазну відразу, яку тоді відчували всі ми. — Як можна мріяти знайти своє місце в нашій родині?

— Майкл не мав права! — тепер Джеремі кричав. — Він не мав права казати мені, де моє місце. Казати мені, що я вчинив неправильно. Лицемір! — Наступні слова Джеремі виплюнув: — Погляньте на себе. Каннінґеми. Ви ж усі вбивці, хіба ні?

Ми обмінялися поглядами. Рука Енді смикнулася — мабуть, хотів підвести, щоб сказати, що нікого не вбивав, але передумав.

Я уявив Джеремі, який сидить, прихилившись до стіни, у задушливій квартирі Елісон Гамфріс, біля зачинених дверей ванної, і дивиться, як дрижать його вимащені попелом руки. Він щойно дізнався про свою родину. Нас нескладно знайти в інтернеті. Усі знали, які ми. Майкл, Роберт, Евонна — а згодом і Софія, — усі ці імена супроводжували гучні інциденти, після яких руки назавжди лишалися в крові, принаймні в очах суспільства. За нами йшла лиха слава — про нас знали і медіа, і поліція. Джеремі знайшов нас, припинив тремтіти й подумав: «Я не такий уже й дивний».

Коридором у напрямку бібліотеки загупали чиїсь кроки. Озирнувшись, ми побачили Ґевіна, який став на порозі й окинув наше зібрання здивованим поглядом.

— Сумки готові, — сказав він. Знову обвів нас поглядом. — Хто помер?

Джеремі скористався тими кількома секундами, коли всі погляди були прикуті до когось іншого. Щось загриміло, і ми побачили, що він вибив з каміна решітку й озброївся кочергою. Джульєтт ступила крок до нього, але Джеремі розмахнувся кочергою, і жінка відступила. Йому досі не було куди втікати, тож він просто відчайдушно розмахував чавунною зброєю.