Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

Проте Захаріас не вгамувався: - Дамблдор нам тоді сказав лише, що Седрика Діґорі вбив Відомо-Хто, і що ти приніс Седрикове тіло назад у Гоґвортс. Він не розповів нам подробиць, не повідомив, як саме було вбито Діґорі, а ми всі хотіли б про це знати...

- Якщо ти прийшов, щоб почути, як убиває Волдеморт. то я тебе розчарую, - заперечив йому Гаррі. Йому знову, як це вже не раз траплялося останніми днями, почав уриватися терпець. Не відводив очей від агресивного обличчя Захаріаса Сміта і був сповнений рішучості не дивитися на Чо. - Я не хочу говорити про Седрика Діґорі, зрозуміло? Тому, якщо ви прийшли заради цього, можете відразу собі йти, не марнуючи часу.

Він сердито глипнув на Герміону. Це ж вона виставила його тут диваком, а всі, зрозуміло, поприходили, бо їм цікаво послухати, наскільки буйна в нього фантазія. Проте ніхто не зрушив з місця, навіть Захаріас Сміт, котрий, однак, і далі пильно розглядав Гаррі.

- Отже, - знову заговорила тонесеньким голоском Герміона. - Отже... як я вже казала... якщо ви хочете навчитися захисту, то треба домовитись, як нам усе це робити, тобто, як часто зустрічатися і де саме...

- Чи правда, - втрутилася дівчина з довгою косою, поглядаючи на Гаррі, - що ти вмієш викликати патронуса?

Усі зацікавлено загомоніли.

- Так, - дещо виклично підтвердив Гаррі.

- Матеріального патронуса?

Ця фраза щось Гаррі нагадала.

- Е-е... а ти часом не знаєш мадам Боунз? - поцікавився він.

Дівчина усміхнулася.

- Це моя тітка, - пояснила вона. - Мене звати Сьюзен Боунз. Вона мені розповідала про слухання твоєї справи. То... це правда? Ти можеш вичаклувати патронуса-оленя?

- Так, - відповів Гаррі.

- Ого-го, Гаррі! - вражено вигукнув Лі. - Я й не підозрював!

- Мама наказала Ронові про це не патякати, - сказав Фред, усміхаючись до Гаррі. - Казала, що ти й так забагато привертаєш уваги.

- Вона не помилялася, - зітхнув Гаррі, а дехто з учнів засміявся.

Самотня відьма у вуалі легенько засовалася на місці.

- А чи ти справді вбив Василіска тим мечем, що лежить у Дамблдоровім кабінеті? - запитав Террі Бут. - Це мені розповів один портрет, коли я там був торік.

- Е-е... так, тим мечем, справді. - підтвердив Гаррі.

Джастін Фінч-Флечлі коротко свиснув, брати Кріві обмінялися захопленими поглядами, а Лаванда Браун сказала: «Ого».

Гаррі почало кидати в жар, і він боявся глянути на Чо навіть краєм ока.

- А коли ми були в першому класі, - повідомив Невіл, - він урятував філологічний камінь...

- Філософський, - прошипіла Герміона.

- Ну, так, цей камінь... від Відомо-Кого. - завершив речення Невіл.

Очі в Анни Ебот спали круглі, мов ґалеони.

- І це ще не згадуючи, - додала Чо (Гаррі глянув на неї побачив, що вона йому всміхається, і його серце ледь не вистрибнуло з грудей), - усіх тих завдань, що він виконав на Тричаклунському турнірі... подолав драконів, водяників і так далі...

За столом схвально загомоніли. У Гаррі всередині все приємно стислося. Він намагався не мати самовдоволеного вигляду. Після похвали Чо набагато важче було вимовити те, що він присягся їм сказати.

- Послухайте, - почав він, і всі негайно замовкли. - я... я не хочу здатися надто скромним чи як, але... мені при цьому серйозно допомагали...

- Але не з драконами, - відразу втрутився Майкл Корнер. - То був крутий політ..

- Та ну... - пробелькотів Гаррі, знаючи, що з цим важко було б не погодитися.

- А цього літа тобі ніхто не допомагав здихатися дементорів. - додала Сьюзен Боунз.

- Це так, - знову погодився Гаррі. - ну що ж, дещо мені вдалося без жодної допомоги, але...

- Ти що, хочеш викрутитися й нічого не показати? - здивувався Захаріас Сміт.

- Послухай, - втрутився Рон. перш ніж Гаррі встиг заговорити. - може б ти заткнувся?

Мабуть, Рона зачепило за живе слово «викрутитися», бо він тепер пожирав Захаріаса такими очима, ніби хотів його добряче віддухопелити.

Захаріас почервонів і почав виправдовуватись:

- Ми прийшли чогось від нього навчитися, а він тепер каже, що нічого не може.

- Він такого не казав, - гримнув Фред.

- Може, тобі прочистити вуха? - поцікавився Джордж, витягаючи з пакета з емблемою крамнички «Зонко» якусь довжелезну металеву штуку загрозливого вигляду.

- Або якусь іншу частину тіла. Нам однаково, куди її застромити, - додав Фред.

- Ідемо далі, - поквапилася розрядити обстановку Герміона, - то ми погоджуємося брати в Гаррі уроки?

Усі схвально загомоніли. Захаріас склав на грудях руки Й нічого не сказав, мабуть, тому, що не відводив очей від інструмента у Фредових руках.

- Добре, - з полегшенням зітхнула Герміона. - Тоді наступне запитання: як часто ми будемо збиратися. Думаю, треба не рідше одного разу на тиждень...

- Стривай, - втрутилася Анжеліна, - ще ж треба узгодити, щоб не збігалося з нашими тренуваннями.

- Так, - погодилася Чо, - і з нашими теж.

- І з нашими, - додав Захаріас Сміт.

- Думаю, ми зможемо домовитися про вечір, який влаштує всіх, - нетерпляче сказала Герміона, - але зрозумійте, як це важливо! Ми навчимося захищатися від В-волде-мортових смертежерів...

- Добре сказано! - бовкнув Ерні Макмілан, від якого Гаррі вже давно сподівався щось почути. - Я особисто вважаю, що це дуже важливо, мабуть, найважливіше за все, що ми цього року будемо робити, навіть за майбутні СОВи!

Він обвів усіх очікувальним поглядом, наче сподівався, що хтось вигукне: «Та що ти таке верзеш!». Але ніхто не озвався, тож він провадив далі:

- Я особисто не розумію, чому міністерство нав'язало нам таку недолугу вчительку в такий вирішальний час. Там, очевидно, заперечують сам факт повернення Відомо-Кого, але навіщо призначати вчительку, яка активно перешкоджає нам виконувати захисні закляття?

- На нашу думку, Амбридж не хоче, щоб ми вивчали на практиці захист від темних мистецтв, - сказала Герміона, - бо має якусь... якусь божевільну манію - начебто Дамблдор створює з учнів таку собі приватну армію. Вона вважає, що він налаштовує нас проти міністерства.

Ця новина приголомшила майже всіх, окрім Луни Лавґуд.

- Бо в цьому є сенс, - мовила вона. - Зрештою, має ж Корнеліус Фадж свою приватну армію.

- Що? - розгублено перепитав Гаррі, якого просто