Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

          Але здатність Фіска дозволила досить швидко пробиратися крізь піну, що затверділа. І вже за десять хвилин вони були поруч із одним із джерел радіоактивного випромінювання. Дозиметр на скафандрі показував поблизу фантастичне опромінення близько п'ятнадцяти тисяч рентгенів. Добре, що щити на скафандрах без проблем утримували радіацію. Джерелом виявилася голова двометрового розміру з величезними рогами, точніше, череп. Фіск одразу згадав земного чорта, дуже схоже було на опис.

         —  Це точно іншесвітове створіння, - сказав Декс, - У складі кісток є невідомі нам елементи, а ось це випромінювання - результат взаємодії цих елементів з матерією нашого світу. Спробуй знищити череп, але не випарувати, а саме – знищити.

          —  Я ж казав тобі, що після такого буду майже порожнім, - сказав Фіск.

          — З раксанітовим амулетом не повинен. Я хочу перевірити, чи знищуються ці елементи взагалі чи ні, - сказав Декс.

         Зосередившись на черепі, що знаходився за склом у спеціальному відсіку, Фіск спробував знищити його. У цьому житті він ще не намагався цього робити. Але минулого він пам'ятав, що під кінець він навчився якось задіяти сам простір у знищенні предметів.

         На подив хлопця, череп зник з легкістю. Він навіть не відчув відтоку сил. А ось сенсори скафандра зафіксували спотворення метрики простору на кілька миттєвостей.

         — Як я й думав, матерія черепа порушує фізичні закони нашого світу. Тобі варто було лише підштовхнути, а далі його вже стерла сама світобудова. Вона ніби позбулась перешкоди, - відповів Декс.- А тепер давай знайдемо й інші частини тварюки.

         За три години Декс із Фіском змогли знищити всі виявлені частини тварюки. І хоч високий рівень радіоактивного забруднення тут і залишився, але він більше не підтримувався чужою матерією, отже, і сам почне падати поступово.

        За цей час люди Кніфла повністю захопили лабораторію і без найменшого опору заарештували всіх сектантів, що знаходяться тут. Залізяка під охороною десятка солдатів забрав установку, за допомогою якої можна отримати доступ до нейромереж нульового рівня, і вирушив з нею до Мізіди.

         А ось Декс із командою вирушив до себе на базу. Більше його допомога в розслідуванні секти не була потрібна і можна було зайнятися більш важливими справами. А їх назбиралося чимало.

         Декс вирішив дочекатися дій метрополії по відношенню до Карстона і потім уже зімітувати свою смерть і покинути планету. І до цього потрібно підготуватися.

          Повернення на базу багато часу не зайняло. І незабаром, пройшовши стандартне сканування у медичній капсулі, Фіск зустрівся з Маарі. Після його повернення відносини між ними перейшли на дещо інший рівень.

          За час, поки він був відсутній, дівчина дуже подорослішала, і Ебенезер навіть перестав настільки сильно переживати, що вона була сильно молодша за нього. У її поведінці зникли практично всі дитячі моменти, і якби не її зріст, то Фіск міг би її вважати вже цілком дорослою дівчиною.

         —  Сьогодні ви швидко, - привітала на виході з медвідсіку Маарі свого хлопця. – Сподіваюся, не було нічого небезпечного?

        —  Зайшли, знайшли і пішли, - пробурчав у відповідь Фіск, він був трохи засмучений, що не вдалося повоювати сьогодні. - Як у тебе справи? - Запитав Фіск, після чого поцілував Маарі коротким поцілунком.

        —  Тепер вже краще, - посміхнулася вона, - Вранці я була на тестах. Здавала шкільний курс, щоб здобути атестат. Думаю, ксенобіологію я завалила, - зніяковіла дівчина.

          — Та не варто переживати з цього приводу. Я ж тобі казав, що ми все одно помремо, а потім можемо зробити собі будь-які документи. - посміхнувся Фіск, міцно обійнявши дівчину. - Ідемо перевіримо мою підопічну. Без контролю її краще не залишати.

           —  Вона старша за тебе в рази, як ти можеш її так називати? - Почала обурюватися для проформи Маарі, вона чудово була знайома з Арніель і знала, на що та здатна, якщо її не контролювати.

           —  Фіск? Ну нарешті, - закричала Арніель, щойно вони увійшли до лабораторії. - Зі мною зв'язався батько, він хоче завтра зустрітися з Дексом для обміну мене на формер.

            — Треба терміново зв'язатися з Дексом, — одразу сполошився Фіск. Це було дуже важливо.

            — Стривай, перш ніж ти щось зробиш. Я не хочу до нього повертатися, але розумію, що від мене мало що залежить. Може, це останній день, коли я тебе бачу, а тому я хочу сказати тобі: дякую і вибач, - наступного моменту аграфка якось дуже швидко кинулася до Фіска. Відразу ж він відчув укол, а потім біль, біль у всьому тілі, а далі темрява.