Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Той Адам законопатився від неї десь на глибині свого душевного колодязя , з принципу не бажаючи повертатися до життя. Йому було погано, набагато важче, ніж їй, в найпершу хвилину його очі не змогли не сказати їй про це.

Нажаль Пірс програв, «ЮНІСЕФ» виграли процес розоривши Адама на величезну суму грошей. Це був серйозний удар. Удар після якого можна було не оговтатися. Фактично це був крах «Глобал». Але жоден мускул не здригнувся на його обличчі, коли суддя зачитував вирок. Єва так само не вимовила ні слова, хоча вона і сама не розуміла шкода їй або їй все одно, адже фінансова сторона питання зараз її хвилювала найменше.

Репортерів і просто роззяв, охочих бути у гущі подій, зібралися сотні. Журналісти навперебій вигукували свої питання, намагаючись сунути свій мікрофон прямо в обличчя. Охороні Пірса навіть довелося розштовхувати людей, коли Адам і Єва спускалися сходами до машини. Він обійняв її однією рукою, але на свій превеликий жаль Єва прекрасно усвідомлювала, що з його боку це всього лише звичайна гра на публіку. Тому що холодніше цієї долоні вона ще нічого не відчувала. Поки вони йшли, він залишався незворушним, такий собі зарозумілий незламний володар міста, у якого за просто так не випросиш навіть усмішки, тим паче, що його посмішок досі боялися.

Але в машині вираз обличчя Адама кардинально змінився, і в обмеженому просторі заднього сидіння Єва відчула на собі всю «красу» його спущених з ланцюгів емоцій.

- Прокляття! Прокляття!! Чорт би їх усіх забрав, довбані скоти!!!!! – прокричав він, кілька разів  з силою вдаривши кулаком об спинку сидіння. - А ту ще ти!!! Насолодилася? Твоїми молитвами мене, нарешті, розчавили! А, точно, ми ж все ще сім'я! Де ти ошивалася, щоб тебе?! Де була твоя підтримка, коли я ховав нашого сина?!!! Що ти за мати, що ти за тварюка, Єво, якщо ти навіть не з'явилася на його похорон?! Ти залишила мене, нас ... втекла, як остання ... Думаєш одній тобі було боляче ?!

- Адаме ...

- Я не хочу тебе слухати! Не хочу розмовляти! І бачити! - гаркнув він, давши сигнал водієві зупинити машину. - Тепер вимітайся геть!

- Все ж таки я сподіваюся, що ми поговоримо коли ти трохи заспокоїшся, - опустивши ногу на асфальт, промовила Єва з розумінням дивлячись йому в очі, погляд яких він то відводив, то повертав їй назад. Вона пробачала йому цей спалах гніву, і визнавала, що частково вона це заслужила. - Заради Ніка, заради його пам'яті. Збожеволівши, я змусила тебе мучитися і зробила дурість. Пробач мені, Адаме, - з цими словами, вона повернулася до нього спиною і пішла пішохідним переходом на іншу сторону вулиці ловити таксі.

    В особняк Ванди, де на неї чекав, не ходячі собі місця Еджей, Єва повернулася лише за тим, щоб особисто розповісти йому про те, що трапилося в суді, ще раз подякувати і попрощатися. Чого Еджей звичайно не зміг прийняти категорично.

- Який готель, Єво?! Що за перегини?! Залишайся тут скільки захочеш. Я переїду до пентхаусу, я не стану тобі докучати , якщо ти цього так боїшся, тільки не треба зараз ставити останню жирну і болісну крапку!

- Джею, я так змучилася. Таке відчуття, що моя душа зотліла. Я не маю права тебе обнадіювати, Джею! - благально глянула вона на нього, хитаючи головою. - Я дуже тебе люблю, але тепер це не та любов, яка подарує тобі щастя. ... Мені потрібно побути на самоті, піти в роботу. Я зараз як та виловлена з нафтової плями чайка - прибита, отруєна, не здатна злетіти.

- Двоє покалічених насправді дуже підходять один одному, - з сумною ніжністю посміхнувся їй Джей. - Я хочу бути з тобою, терпіти, втішати, слухати. Просто бути в твоєму житті, Єво.

- Чому ти постійно скидаєш з рахунків Адама? - зітхнула Єва, більше не в змозі продовжувати цю тему, бачити розчарування на його обличчі і дратуючись його участю.

- Невже ти все ж таки кохаєш його? - запитав він таким тоном, ніби підозрюючи її в почуттях до маніяка-збоченця, немов це останнє, про що можна подумати.

- Я зараз скажу до жаху банальну і побиту століттями і розбитими парами фразу - давай залишимося друзями, Еджею. Це все, що я можу зараз тобі запропонувати. Серйозно. - Вона дивилася на нього прямо і твердо. Без жалю і почуття провини. І Еджей здогадався, що можливо він перегинає палицю, що діяти потрібно м'якше і делікатніше.

- Добре, тобі потрібен час. Пообідаємо як-небудь наступного тижня?

- З радістю, - без особливої радості кивнула Єва, з полегшенням виходячи за двері, тягнучи за собою свою посічену тінь.

***

Для неї більше не складало проблем зняти номер в готелі, як і повернутися назад в «Ідріс», де тепер у неї як у партнера був свій особистий кабінет, секретар і навіть автомобіль.

- А я можу переписати тобі свою половину назад? - перше, що запитала Єва, застав Ванду перед зустріччю з важливими клієнтами.

- Ні. Це він теж передбачив. ... Тут деякі твої речі, - у Єви перехопило подих від страху, який раптово на неї нахлинув, що невже це Адам вигрібає все зі свого будинку, щоб вичистити усі її сліди. Але це виявився всього лише невеликий пакет з ключами і телефоном.

Не виходило кинутися в роботу без залишку. Ні, Єва звичайно вникала в усі питання, з властивою їй вдумливістю підходила до кожної конкретної проблеми креативно і нестандартно. Але цей процес протікав поверхнево, глибину її думок і почуттів нічого не зачіпало настільки, щоб їй захотілося виринути, розкрити душу, пробігтися по вістрям почуттів. Як би рано вона не вставала і пізно не лягала. Доводилося постійно обсмикувати свої думки, які так і норовили розсіятися. Одні незмінно спрямовувалися в минуле, інші зверталися до Адама, треті крутилися навколо Еджея, який не залишає її в спокої. Він дзвонив кожен день вранці, щоб привітатися, і ввечері, щоб сказати добраніч. Вчора вони разом обідали, і Еджей знову завів розмову про плани на майбутнє . Майбутнє, в яке він пристрасно мріє вплести і її, натякнувши, що у Пірса напевно є з ким відвести душу, раз він не проявляє ні найменшого інтересу до своєї все ще офіційної дружині. ....