Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Та як не подивися, вона ж мій командир, і спочатку нашого походу вона дуже сильно наді мною знущалася. Я не звик до такого відношення і взагалі не зустрічав раніше таких людей, – зізнався він, адже як син відомого королівського лицаря, він ніколи не потерпав від браку уваги, та ніхто навіть не думав над ним знущатись, бо і сам був сильним воїном з обширними знаннями в галузі трав та медицини. Тому командир-простолюдинка, яка взяла тебе на завдання не через вміння, а щоб не було нудно, це дуже било по його самооцінці. 

– Ну не ображайся на неї, у цієї дівчинки просто такий специфічний спосіб самовираження, – намагалася виправдати вона її.

– Так, дуже специфічний.

– Я нікому не говорила, але коли Анка була в комі, мені вдалося читати її думки. Хоч щось корисне було у тваринній формі, зараз я так уже не можу, – пошепки сказала вона.

– Отакої, – здивувався Том. – І що ти там цікавого дізналася? – поцікавився він. – Але для початку, коли ми заговорили про це, я хотів би дізнатися. Твоє спілкування подумки, і те, що ти навіть у тому стані змогла читати її думки, або, що це взагалі було… коротше, я сам заплутався, що хотів запитати, але сенс ось у чому. Чому ти зі мною не спілкувалася так, коли була у своїй звіриній формі, Анка мені начебто пояснювала, але можеш нагадати? – нарешті закінчив він своє запитання.

– Здається, я зрозуміла, що саме ти хочеш дізнатися, – усміхнулася вона. – Я можу налаштуватися на хвилю людини, щоб прочитати її думки, а іноді й події побачити. Мене цьому навчали далеко звідси, і можливо мого вчителя вже давно немає серед живих через подібні знання. Власне завдяки цим умінням я і стала шпигункою. Твої думки я чудово могла чути, але докричатися до тебе вкрай складно, адже ти не володієш магією. Думаю, це всього кілька разів вийшло, у критичних ситуаціях, і чомусь це мені краще вдається лише коли я у звіриній подобі, – пояснила вона.

– Зрозуміло, так, а щодо Анки, що ти там побачила в неї?

– Насправді мені її шкода, – раптом сказала вона.

– Її? Щось навіть не в'яжеться таке слово з нашою Анкою.

– Ти, мабуть, чув, що її сестра загинула? – уточнила вона, щоб зрозуміти, треба це розповідати чи ні.

– Ще б пак! Коли Анка була в комі, мені ж Августій ​​усі мізки проїв цим і до цього ще детально розповів, що він зі мною зробить, якщо таке повториться і з нею, – поскаржився Том.

– Ага, а я, тоді якраз була поруч із нею і читала все, що відбувається у неї в голові і не тільки, – Ліфумія зробила багатозначну паузу та продовжила. – Анка любила свою сестру і багато в чому наслідувала її з самого дитинства. Вона була її сенсом життя, тому що Анка завжди прагнула перевершити свою красиву, талановиту ще й розумну сестру, яку їх дід готував з самого дитинства для чогось грандіозного. Тільки навіщо я так і не зрозуміла, ці спогади каламутні. А коли Ліна загинула, Анка просто втратила сенс життя, і до цього ж, батьки почали благати її, щоб вона покинула свою роботу і жила звичайним життям, – вона зробила паузу, щоб перевести подих.

– І? Що вона зробила? – захоплений цим оповіданням спитав Том.

– Вона пішла з роботи!

– Як пішла? А чого вона зараз тут? – здивувався Том.

– Вона майже рік сиділа вдома і намагалася жити звичайним життям, допомагала батькам, її навіть планували видати заміж щоб вона зажила спокійним життям, а головне безпечним. Але оскільки вона маг, більшість жителів села ставилися до неї з підозрою, ну і як ти вже зрозумів, ніяких романів тут і бути не могло, бо її побоювалися. Коротко кажучи,  нормальне життя не складалося і через це її депресія посилювалася. І ось в один момент вона зрозуміла, що з цим потрібно щось робити, інакше вона збожеволіє. Тоді Анка і повернулась на службу до Альянсу всупереч тому, що рідні були проти.

– Нічого собі, – здивувався почутому Том. – Так, а чому ж вона така зухвала? Чи вона завжди такою була? Просто, що б ти розуміла, з Головою Альянсу, шановним магом Августієм, вона поводиться так само якщо не ще більш зухвало.

– Я б на це із задоволенням подивилася, – посміхнулася Фумі, уявляючи подібне спілкування Анки з Августієм, адже сама вона його побоювалася і, звичайно ж, поважала, як і всі в королівстві. – Наскільки я змогла побачити, раніше вона була доброю, милою та амбітною, якщо так можна сказати. Просто її життя загартувало і виховало характер. Ось, наприклад, якби в тебе була знайома зі схожою ситуацією, яка повернулася на роботу через рік, щоб ти в неї перше запитав?

– Ну, мабуть, запитав би, чи відійшла вона після смерті сестри, чи як вона почувається, адже якщо рік не було, то все було погано, – трохи подумавши, відповів Том.

– Ось!

– Що ось? – не зрозумів він.

– Який же ти нетямущий, – усміхнулася вона йому.

– Ну є трохи. Та й взагалі, коли почала все розповідати, то розповідай до кінця, чому в мене питаєш?

– Гаразд. Справа в тому, що вона і пішла назад на роботу, щоб не думати про те, що сталося. Вона хотіла поринути цілком у неї. А там...кожен зустрічний ставив їй питання подібно до твого, через що вона злилась і в результаті починала на всіх огризатися або якось жартувати, щоб всі зрозуміли, що з нею все гаразд. Ну і в результаті вона тепер постійно так поводиться, звикла і не може цього позбутися. Звела навколо себе захисний бар'єр.