Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Клуб убивць, Макс Дикий 📚 - Українською

Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Клуб убивць" автора Макс Дикий. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89
Перейти на сторінку:
ЕПІЛОГ. А ти будеш дивитися...

Епілог. Нік

Я досі не можу повірити, що Даня загинув. Якби хтось, а не він сам, розповів мні, що в його тілі жило одразу три особистості, причому він про те не знав, я б розсміявся і сказав своєму співрозмовнику, що той передивився фантастичних фільмів. Але на порозі смерті не брешуть…

Тим більше, що після його загибелі вбивства ніби припинились. Я нікому не говорив того, про що дізнався від Дані та Енн, як він називав Анну-Марію. Дену і всім іншим сказав, що Адм призначив нам із Данею зустріч, під час якої Даню було смертельно поранено, а сам Адм зник. Припинення вбивств свідчило про те, що справу Бога дійсно можна здавати в архів. 

Але мені дуже не вистачало мого друга. Я часто перечитував наше листування з Адмом, не видалив чат, бо це була згадка про Даню. І тепер багато з того, що він писав мені від імені Адма, стало мені зрозумілим…

Не скажу, що я виправдовував його вчинки, але я розумів його мотиви…

Про Анну-Марію я не чув нічого. Мабуть, вона і справді виїхала десь за кордон…

***

Ми з Вітою сидимо в нашій квартирі і дивимось телевізор. Вона разом з донькою переїхала до мене. Катя вже спить у своїй кімнаті, а я дивлюся на великий живіт своєї дружини і думаю, що з дня на день нас у родині буде вже четверо. Насправді строк ставили ще тиждень тому. Лікарі сказали, що народиться хлопчик, я запропонував назвати його Данею, і Віта не заперечувала. 

— Хочеш спати? — питаю я. побачивши, як вона позіхнула. 

— Та, певно, можна, — Віта обіймає мене. — Останнім часом малий штовхається кожну ніч, певно, буде "совою", він взагалі вночі активніший.

— Може, й народиться вночі, — я усміхаюся. — Вже хочеться потримати його на руках. 

— Ну, залишилось зовсім недовго, — вона коротко чмокає мене в губи. — Ходімо спати. 

Поки Віта пішла у ванну, я сиджу на ліжку, і мій погляд падає на ноутбук, який лежить на тумбочці. Знічев’я відкриваю його і клацаю на іконку чату петицій. Сам не знаю, навіщо я туди час від часу заходжу, адже нові повідомлення від Адма не з’являлися з того часу, як загинув мій друг. 

Проте очам своїм не вірю, навіть перевіряю, чи це саме той сайт, а не якийсь новий. Бачу нові петиції, за якими йде голосування.

Але цього не може бути! Якщо Бог мертвий, то хто ще міг це зробити?

Хапаю телефон і відкриваю чат із Адмом. І раптом бачу, що той щось пише. У мене мурашки біжать по шкірі, хочеться видалити той чат, а разом із ним і сайт петицій, забути про їхнє існування. і спокійно собі жити. Але я не рухаю навіть пальцем. Тільки сиджу і дивлюся на екран телефона, аж поки на ньому не з’являється нове повідомлення. 

"У нас сьогодні народилась дівчинка. На тридцять сьомому тижні, трохи раніше, ніж треба. Але з дитиною все добре." 

“Це ти створила ці петиції? — пишу я, здогадавшись, хто ховається за ніком Адма зараз. — Я думав, ти почнеш нове життя, без усіх цих ігор в Бога!”

"Він помер, але його справа залишилась. Хтось має очистити це місто. А потім і всю країну. Так, щоб наша дитина змогла жити тут в безпеці в майбутньому."

“Ти добре подумала? — запитую я. — Це небезпечно. Ти потрібна своїй дитині!”

"Ти мав врятувати його… Але він помер…"

“Через тебе, — я не збирався цього писати, але образа на неї була надто сильною. — Я хотів допомогти йому. І тобі. Але ти це зробила! Ти його вбила!”

Вона якусь мить не відповідала. Аж раптом телефон в моїй руці задзвонив. Саме в телеграмі. І дзвонила Енн з аккаунту Адма. 

Я прийняв виклик, бажаючи почути, що скаже вона мені у відповідь. Як буде виправдовуватись чи, навпаки, звинувачувати у всьому мене…

— Я так сумую за ним, — чую її тихий голос. — Я не мала йти, мала залишитись з ним… Я дійсно вбила його…

Мій гнів зникає, мені, навпаки, стає соромно.

 — Якби ти сказала мені раніше, я б знайшов спосіб допомогти йому, я б змусив його виїхати разом з тобою… Мені так шкода, що я не здогадався сам і не змусив тебе сказати мені правду…

— Так, це моя провина, — вона схлипує. — Я так благала його, якби ж ти знав… Я навіть приспала його тоді. Хотіла сама з тобою розібратись. Довелось піти на те все, дати таблетки і спробувати розібратись з тобою… Все заради того, щоб він поїхав. Я сама винна. Я мала залишитись, він би вижив… — плутано продовжує Анна-Марія, знову схлипуючи.  — Він би не зміг померти у мене на очах. 

— Може, тобі потрібна допомога? — запитую я. — Що я можу зробити для тебе?

— Ні, мені нічого не треба. Єдине… Сходи до нього на могилу і передай від мене, що я завжди його кохатиму, — додає вона тихо. — І що наша доньку я назвала Анею. Бо це частина і його, і мого імені.

— Так, передам, — кажу я. — Я хочу теж назвати сина на його честь. 

— Він би хотів, щоб ти був щасливим. Завжди так переживав за тебе, а мене це злило, — раптом зізнається Анна-Марія. — Він вважав тебе найкращим другом, а я думала, ти його зрадиш. А ти не став. Дякую. 

 — Він був і залишається моїм найкращим другом, — відповідаю я. — Але раджу тобі не продовжувати його справу. Якщо ж будеш і далі створювати петиції, я знову буду робити все, щоб завадити тобі. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 88 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб убивць, Макс Дикий», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Клуб убивць, Макс Дикий» жанру - 💛 Детектив:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Клуб убивць, Макс Дикий"