Читати книгу - "Можливо все!, Джон Вон Ейкен"

Джордж Бернард Шоу також нагадує нам тут про одну дуже важливу річ: не слід закопувати свій талант у землю. Я часто зустрічав у книжках або чув у доповідях думку про те, що найбільші таланти «лежать, зариті в могилах». Це означає, що багато людей помирають, так і не усвідомивши свого справжнього потенціалу, не намагаючись втілити свої мрії. Вони вмирають у невідомості, так і не використавши того, що мали.

Зрозумійте!

Зараз ви сидите і зазираєте в майбутнє. Якщо ви прочитали цю книжку, то у вас з’явилося більше шансів домогтися неможливого. Але я хочу вас підштовхнути на більше, ніж просто прочитання моєї книжки. Я кажу про практику. Ми вже обговорювали це на початку книжки, і я знову повторю: уживайте заходів, почніть діяти!

Розумію, не все відразу піде добре. Дозвольте навести один приклад для роздумів. Я сам, як і багато інших, використовую його на своїх тренінгах та семінарах. Я виходжу до аудиторії з купюрою в $100 у руці, піднімаю її і питаю: «Хто хоче отримати сотню?» Реакція зрозуміла: усі піднімають руки і виявляють бажання. Ось що роблю особисто я на своїх семінарах. Я кажу: «Добре, я віддам вам ці гроші, тільки дозвольте мені спочатку зробити наступне». Я кидаю на підлогу купюру і наступаю на неї, намагаючись її забруднити. Потім піднімаю й питаю: «Хтось ще хоче отримати ці гроші?» Звичайно, усі хочуть, і безліч рук знову піднімається. Що я роблю далі? Я запитую: «А якщо я зроблю так?» Я зминаю банкноту в маленький клубочок, кидаю його на підлогу і знову наступаю, намагаючись ще більше забруднити. Піднявши купюру вдруге, я питаю аудиторію: «Хтось досі хоче отримати ці гроші?» І знову бачу безліч рук у повітрі. На цьому простому прикладі я намагаюся показати своїм слухачам на семінарі, що кожен із нас, хоч що з нами сталося б, має свою цінність. Хай як я намагався забруднити стодоларову купюру, та поки вона ціла – вона не втрачає своєї цінності й залишається сотнею доларів.

Бувають часи, коли ми почуваємося приниженими й зануреними в багнюку. Але ми завжди маємо можливість прийняти рішення, встати й далі йти вперед. Але навіть якщо ми рухаємося вперед, не все може йти за нашим планом чи відповідно до наших очікувань.

На закінчення я хочу розповісти вам історію про молодого хлопця, який ось-ось мав закінчити університет. Батько цього юнака був заможною людиною. За місяць до закінчення навчання юнак у вітрині одного з магазинів свого містечка побачив дивовижний спортивний автомобіль. Він знав, що його батько багатий і може дозволити собі подарувати йому таку машину. Хлопець прийшов до батька й сказав: «Якщо ти думаєш про те, що подарувати мені на закінчення університету, було б класно, якби ти купив мені цю спортивну машину». Наближався день випуску, і юнак нетерпляче чекав свідчень того, що батько може купити йому цю машину. І, звичайно, він невпинно повторював, як сильно він хоче мати цю машину, як він важко працював, щоб закінчити навчання, і що він заслужив цю машину.

Нарешті вранці в день закінчення університету батько покликав сина до свого кабінету й сказав: «Знаєш, сину, я дуже пишаюся тобою. Я дуже радий, що в мене такий чудовий і розумний син. Я знаю, що ти дуже старанно працював, і я дуже люблю тебе. Мені навіть бракує слів, щоб передати, як я тобою пишаюся. Упевнений, що попереду тебе чекає успішна кар’єра і, щоб переконатися, що вона почнеться з правильного кроку, а заразом відзначити твій випуск, я приготував тобі невеличкий подарунок». І з цими словами батько передав синові невеличку червону подарункову коробку. Син був розчарований, але його пройняла цікавість. Коли він відкрив коробку, то побачив, що батько подарував йому найцінніше, що мав. Це була книжка. Син знав, що саме завдяки їй батько заробив свої статки. Ця книжка була сповнена мудрості й описів різних життєвих шляхів. Свого часу батько не раз читав її синові, і той знав її дуже добре.

Але коли юнак отримав такий подарунок, він був просто розлючений і дуже сердитий на батька. Він повернувся до батька й сказав: «Маючи стільки грошей, як у тебе, ти подарував мені на випуск оце?

Я так старався успішно закінчити університет, я дуже хотів, щоб ти міг мною пишатися. Я завжди намагався бути найкращим сином, яким тільки можна бути. І все, що я хотів, тобі було нескладно виконати. Але замість цього я отримав звичайну книжку!» Батько відповів йому так: «Сину, ця книжка може стати для тебе кориснішою, ніж ти думаєш. Ніколи не складай думки про книжку з її обкладинки». Після цих слів син залишив книжку й пішов. Протягом усієї церемонії вручення дипломів він не розмовляв з батьками.

Минуло багато років, але хлопець так більше й не прийшов додому побачитися зі своїм батьком. Як ви, напевно, здогадалися, його кар’єра склалася вдало, він став дуже успішною людиною. Він мав можливість купити гарний будинок і жити зі своєю родиною в розкішних умовах. Але з плином часу він почав розуміти, що його все більше турбують зруйновані стосунки з батьком. І якось цей чоловік вирішив піти до батька й спробувати відновити стосунки, адже він не бачив його з того самого ранку, коли відбулася їхня розмова, і багато років він не спілкувався зі своїм батьком, відвернувшись від нього тільки тому, що не отримав те, на що сподівався і про що мріяв. Але поки він готувався до зустрічі з батьком, йому подзвонили й повідомили, що його батько помер і залишив синові все своє майно. Син був ошелешений і дуже засмучений цією новиною. Він зрозумів, що втратив можливість знову поспілкуватися з батьком. Потім