Читати книгу - "Палац Посейдона"

— Що… що ви мені вкололи?

— О, ця субстанція пройшла успішні випробування на кількох ваших попередниках. Це витяжка із залоз одного з видів головоногих молюсків — синьокільчастого восьминога, латиною — хапалохлена макулеза. Спочатку вона паралізує все ваше тіло, потім ви помрете, та перш ніж це станеться, ми відберемо ті органи й частини вашого скелета, котрі нам потрібні для подальшої роботи.

«Отрута синьокільчастого восьминога… — стрімко промайнуло у свідомості Норвежця. — Ніщо в світі не має такої швидкої дії на провідність нервових шляхів людини».

Він хотів було усміхнутися, проте не зміг. «Іронія долі, — подумав він, — загинути від отрути, якою весь час користувався сам». Ну, що ж, — принаймні, наостанок він матиме можливість дізнатися, що відчували перед смертю його жертви.

Останнє, що він устиг побачити, перш ніж його очі остаточно заплющилися, були блискучі хірургічні інструменти над тапчаном.

Оскар асистував Гумбольдту під час розтину черепа робота.

Величезного дрона було затиснуто між рухомою стінкою і станиною преса, тож він не міг поворухнути й пальцем. Зусилля стиснення було відрегульовано таким чином, щоб не завдати його механізмам серйозної шкоди.

— Ми починаємо знімати кришку черепа, — промовив Гумбольдт у лінгафон, що висів у нього на шиї. Ліванос весь час перебував на зв’язку й коректував хід операції.

— Спочатку ви маєте відкрити застібки праворуч і ліворуч і підняти кришку, — сказав він. — Для цього вам, швидше за все, знадобиться долото. Солона вода справляє надзвичайно негативний вплив на будь-які шарніри та обертові частини механізмів.

Гумбольдт кивнув невидимому співбесіднику.

— Оскаре, подай-но мені долото.

Він відхилив обидві застібки, потім узяв долото, яке простягнув йому Оскар, і встромив у вузьку щілину між кришкою та обшивкою голови робота. Потім учений злегка натиснув на інструмент, використовуючи його як важіль. Однак нічого не сталося.

Гумбольдт збільшив зусилля — жодних змін.

— Намертво прикипіло, — констатував учений. — Оскаре, ходи-но сюди, допоможи мені. Може, разом ми якось упораємося.

Оскар виліз на величезну голову механічного монстра і спробував хоч якось прилаштувати ступню між западинами, в яких розміщувалися очі дрона. Якщо його нога зараз хоч трохи ковзне, він полетить вниз, у триметрову яму.

— Ну що, готовий?

— Порядок, — відповів юнак. — Нумо, навалились!.. — Він щосили наліг усім тілом на долото. Раптом почувся якийсь хрускіт. Щілина стала ще ширшою, та обоє продовжували натискати, аж поки кришка не піднялася на три пальці.

Гумбольдт відкинув долото і відкрив її. Зсередини різко запахло горілою гумою. Дослідники побачили тисячі дротів. Між ними блимали й світилися якісь трубки та пластини, на яких було поначіплювано сотні крихітних деталей, деякі не більші за головку шпильки. Оскару ніколи ще не доводилося бачити нічого подібного. Він здивовано подивився на вченого.

— Здається, вийшло, — промовив Гумбольдт у лінгафон, важко відсапуючи. — Ми відкрили цю дурну залізяку.

— Чудово, — озвався Ліванос. — Тепер необхідно перервати зв’язок дрона з Дарон. Ці роботи-охоронці всі радіокеровані. Вони підкорюються наказам, які їм надсилає диференційна машина. Щоб перехопити контроль над ним, ви найперше повинні відключити його електронний мозок. Для цього треба від’єднати від центральної плати в голові дрона кабель, що має жовті та зелені смужки на ізоляції. Ви бачите цю плату? Ну ж бо, вона розташована в самому центрі, така жовта, текстолітова.

Гумбольдт нахилився.

— Так, я бачу її, і кабель теж. Але що станеться, коли ми відключимо кабель? Ви не думаєте, що Дарон це негайно ж виявить?

— Ось у цьому й справа. Тому так важливо зробити все якомога швидше.

— Гаразд, — сказав Гумбольдт. — Тоді ми починаємо.

Із кишені сюртука учений витяг плоскогубці, обхопив їхніми губками штекер кабелю і легко від’єднав його від плати. Опір робота миттєво припинився. Його могутні руки опустилися, а голова нахилилася вбік. Оскар мало не зісковзнув униз, і лише з величезним зусиллям, ухопившись за якийсь виступ, він утримався на ногах.

— У вас вийшло? — долинув голос із лінгафона. — Зв’язок перервано?

— Усе зроблено, — відповів Гумбольдт. — Що далі?

— Тепер ви маєте взяти контроль над дроном у свої руки. Вийміть робота з-під преса й відкрийте його грудну клітку. Не забудьте перед тим встановити на місце кришку його черепа.

За кілька хвилин і це завдання було виконано. Робота примусили опуститися на коліна. Його голова так само звисала вбік і не рухалася, а згаслі очі здавалися сліпими. Ліванос мав рацію. У грудній обшивці монстра і справді був рухохмий сегмент, який можна було зсунути з місця. Тепер він був просто перед ними. Відкрити його вдалося досить легко, оскільки тут замок був не механічним, а магнітним, тож після підключення центральної плати він також відключився.

Гумбольдт заглянув у напівтемряву механічних нутрощів. Оскар стояв у нього за спиною, сподіваючись виявити всередині безліч механізмів, шлангів і дротів. Проте нічого такого там не було. Перед ними відкрилася порожнина, до задньої стінки якої було прикріплено два оббитих шкірою сидіння. Вони були оснащені ременями, підлокітниками та підставками для ніг. Біля них розташовувалися якісь важелі, за допомогою яких, судячи з усього, можна було керувати діями цього гігантського робота.

— Що б це означало? — пробурмотів Оскар. — Схоже, цим автоматом колись користувалися звичайні люди.

— Здивовані? — В голосі Ліваноса чулися веселі нотки. — Те, що ви бачите перед собою, в минулому являло собою частину обладнання «Левіафана». Найпростіша конструкція, що мала кодове позначення «Механічна робітнича одиниця два крапка сім». Цей автомат передбачалось використовувати для виконання найважчих операцій під час ремонту гвинтів, гребних валів і суднових машин. Крім