Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Казки народів світу 📚 - Українською

Читати книгу - "Казки народів світу"

774
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казки народів світу" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 103
Перейти на сторінку:
був злидарем, сином злидаря, і це він, магрібинець, допоміг тобі розбагатіти. Він клянеться, що кохає мене, але я його ненавиджу!

— А чи знаєш ти, де він ховає лампу? — спитав Аладдін.

І царівна відповіла:

— Він носить лампу в себе за пазухою і не розлучається з нею ні на мить. Але мені він її показував.

Зрадів Аладдін, це почувши, і мовив:

— Я зараз піду з палацу, а ти накажи одній із невільниць весь час стояти біля потайних дверей і відчинити мені, коли я приходитиму. Я вигадаю якусь хитрість проти цього чаклуна!

Аладдін вийшов з палацу й подався в степ. Там він зустрів якогось селянина, зупинив його і сказав:

— Поміняймось одежею, дядечку!

Селянин скинув свою одежу, і Аладдін убрався в неї. Потім він повернувся в місто, купив на базарі два диргеми дурману й пішов до палацу, і невільниця, яка стояла біля потайних дверей, впустила його.

Увійшовши в покої до своєї дружини — царівни Будур, — Аладдін сказав:

— Я хочу, щоб ти перестала плакати й прикинулась, що вподобала чаклуна-магрібинця. Скажи йому, всміхаючись: «Завітай сьогодні увечері, ми разом повечеряємо. Доки мені сумувати?» Піднеси йому кілька келихів вина і в один келих укинь цей дурман. Коли чаклун упаде, погукай мене.

— Все зроблю, як кажеш, коханий мій! — мовила у відповідь царівна Будур.

За велінням царівни принесли обід, і Аладдін попоїв і, вдовольнившись, пішов, а царівна Будур погукала служницю, гарно вбралася й напахтилась. Незабаром з’явився магрібинець і, побачивши, що царівна приязна та привітна до нього, зрадів і звеселився.

А царівна взяла його за руку, посадовила поряд і сказала:

— Любий мій, коли твоя ласка, повечеряй зі мною сьогодні! Доки мені журитись? Я знаю, що вже не побачу свого батька й Аладдіна, тож хочу, аби ти заступив мені їх. Адже в мене нікого більше немає на світі, крім тебе.

Почувши слова царівни Будур, магрібинець дуже зрадів і вигукнув:

— Слухаю і корюся, моя кохана! Я піду на базар і куплю все, що треба для вечері.

Він подався на базар, купив міцного вина й повернувся до царівни, а невільниці поставили перед ними столик і подали вечерю. І коли царівна та магрібинець стали їсти й пити, невільниці весь час підливали йому вина, аж поки голова в нього пішла обертом. І тоді царівна Будур мовила:

— У країні, де я народилась і жила, заведено, щоб дівчина сама наливала коханому останній келих вина.

Царівна налила келих вина, непомітно кинула туди дурман і подала магрібинцеві, а той випив вино воднодух і за хвилину впав долілиць непритомний. Тоді невільниця мерщій погукала Аладдіна й відчинила йому двері. І коли Аладдін зайшов і побачив, що магрібинець лежить непорушний, він вихопив з піхов меча і враз зітнув йому голову, а потім повернувся до царівни Бадр аль-Будур і сказав:

— Вийди звідси! І невільниці хай вийдуть теж.

Царівна вийшла, і невільниці посунули за нею й зачинили двері, і тоді Аладдін вийняв з-за пазухи в магрібинця лампу й потер її. Тієї ж миті перед ним з’явився джин і мовив:

— Наказуй, о володарю!

— Я хочу, щоб ти повернув цей палац на те місце, де він стояв! — звелів Аладдін.

І джин відповів:

— Слухаю і корюся!

А тоді Аладдін вийшов у іншу кімнату, обійняв свою дружину й поцілував її, і вона поцілувала його, а джин переніс палац і поставив його на те місце, де він стояв.

І Аладдін з дружиною сіли до вечері й почали їсти, пити та веселитися, аж поки настав час спати, і вони лягли й заснули, раді та щасливі.

Цар, батько царівни Бадр аль-Будур, гірко плакав і тужив за дочкою й щодня визирав із вікон, повторюючи:

— А що, коли зараз я побачу свою кохану дочку?..

Якось уранці цар визирнув з вікна — і побачив перед собою палац! Він подумав, що марить, і почав щосили терти очі й придивлятися. Та палац як стояв, так і стояв.

Цар гукнув слуг і наказав:

— Приведіть мені коня!

І він скочив у сідло й поїхав до палацу свого зятя, і Аладдін вийшов йому назустріч і привітав, а тоді повів царя до царівни Бадр аль-Будур.

І царівна мовила:

— О батьку, подякуймо ласкавій долі! Але яким чином перенесено сюди палац, я не знаю. Коли Аладдін убив чаклуна, він сказав мені: «Вийди зі своїми невільницями!» — і я вийшла.

І тоді Аладдін обізвався:

— О царю часу, я нічого не зробив, тільки витяг у магрібинця з-за пазухи чарівну лампу й звелів джинові — її рабові — перенести нас у твою країну. Уставай же, щасливий царю, і подивись на цього злого чаклуна, який лежить у сусідній кімнаті.

Цар підвівся й пішов туди і побачив мертвого магрібинця.

Він обійняв і поцілував Аладдіна, подякував йому за клопоти і мовив:

— Сину мій, не гнівайся на мене! Мій вчинок заслуговує на прощення: адже царівна — моя єдина дочка.

І цар звелів улаштувати свято з нагоди порятунку царівни Бадр аль-Будур, а тіло магрібинця спалити й розвіяти попіл за вітром.

Проте розповідають, що в того клятого магрібинця був старший брат, теж чаклун, іще зліший та підступніший за нього. І сталося так, що він почав ворожити на піску й склав гороскоп, аби довідатись про долю брата. Дізнавшись, що той загинув, брат заплакав, зажурився й почав ворожити знову — хотів дізнатися, де саме й чому він загинув. Пісок показав, що брата вбито в далекій країні, а тіло його спалено й попіл розвіяно за вітром, а зробив це юнак на ім’я Аладдін. Прочитав чаклун на піску і про лампу.

Він зібрався в далеку дорогу й поїхав у ту країну, де жив Аладдін. Прибувши в столицю, чаклун оселився в заїзді, два чи три дні відпочивав, а тоді почав вигадувати чари, щоб погубити Аладдіна.

Потім він вийшов на вулицю й незабаром побачив гурт людей, які грали в шахи, і почув, що вони балакають про дуже побожну бабусю на ім’я Фатіма, яка жила за містом і приходила в місто двічі на тиждень, і люди прославляли її й віддавали їй шану.

І брат магрібинця мовив до одного з гравців:

— Шановний, я хотів би знати, де живе Фатіма. Я чужоземець і попав у біду, тож хочу, щоб ця жінка помолилася за мене. Може, тоді аллах вибавить мене з біди.

І той чоловік повів чаклуна за місто й здаля показав житло Фатіми (а та побожна Фатіма жила в печері на

1 ... 88 89 90 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки народів світу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казки народів світу"