Читати книгу - "Небезпека рецидиву"

— Так, — озвалася нарешті, а, здалося, минула вічність. — Я покличу на допомогу…

Поговоривши з кимось телефоном, Ірене заходилася обережно розплутувати вузли навколо моїх зап'ястків і стіп.

— Як?..

— Цить! Не шарпайтесь. Вас жахливо покалічено.

— Так, — прошепотів я. — Але як ви мене знайшли?

— Стежила за нею. Чекала перед її будинком. Коли вона від'їхала автом, я подалася услід, — Ірене ледь помітно всміхнулася. — Знаю, ви веліли мені припинити стеження, але…

Я нічого не сказав. Кров знову потекла жилами стерплих кінцівок, а біль був такий нестерпний, що я боявся знову зімліти. Ірене допомогла мені лягти на підлогу, підклала під голову подушку.

— Котра година? — запитав я.

Мій голос був наче й не мій, долинав немов здалеку, немов сягав моїх вух через довгий час після того, як вимовив слова мій рот. Це мене трохи лякало.

Вона сторопіло подивилася на мене, та все ж глянула на годинник на руці.

— Четверта ночі. Чи ранку… А що?

— Я мушу бути в суді, — сказав я і знову знепритомнів.

Я з'явився у суді, але аж за три тижні, ледь оклигавши. Я ще почувався слабким, мов дитина; опирався на руку Сюнне, коли ми йшли коридорами до судової зали, одягали мантії, а потім чекали на початок засідання. Ганс Ґудвік був уже на місці. Крістер Бонде — теж. Він непорушно сидів в іншому кінці зали, втупившись поглядом у стіл. Увійшов суддя, заскрипіли стільці — усі встали. Суддя, щойно переступивши поріг, глянув у мій бік і сказав:

— Не вставайте, адвокате Бренне!

Я вдячно послухався його. Моя голова була забинтована, на обох руках — гіпс. Під сорочкою — теж купа бинтів.

— Черепно-мозкова травма, — діагностували лікарі. — Внутрішні кровотечі. Перелом основи черепа. Ви померли б, якби не вчасна допомога. А решта — дурниці, поверхневі поранення.

Лікарі мали, певно, рацію, але мене досі ночами мучив біль, а шрами на грудях і плечах вже ніколи не зникнуть. Медицина не давала гарантії, що відновиться рухливість лівої руки.

— Як ви знаєте, — почав суддя, — ми змушені були три тижні тому перервати процес через… різні обставини, добре відомі вам з преси. У зв'язку з тими обставинами нині з'явилися нові важливі докази в справі. Прокуратура, згідно з кримінальним правом, мала намір просто зняти обвинувачення, як це буває, коли з'являється формальне підтвердження факту невинуватості. Однак я вважав, а прокурор зі мною погодився, що Ганс Ґудвік, який пережив усе те, що він пережив за час цього тривалого й виснажливого процесу, заслуговує на виправдальний вирок у відкритому суді. На це дозволяє § 279 Кримінального кодексу. Минуло кілька тижнів, але, зважаючи на нинішню ситуацію, я не бачу підстав для нового аналізу доказової бази. Вам слово, пане прокуроре!

Крістер Бонде поволі встав зі свого місця. Я глянув у залу. Там сиділа Карі, поруч з нею — Петер. Петер дивився на прокурора. Карі дивилася на мене. Я усміхнувся їй.

Карі сиділа біля мене, коли я отямився після операції, але тоді вона не всміхалася. Щойно я трохи оклигав, вона висварила мене, на чім світ стоїть. Приходив Петер. Приходила Сюнне. Усі лютували й обзивали мене ідіотом. Я вирішив за ліпше потрактувати той гнів як доказ їхньої любові й турботи про мене.

Я знову зиркнув на Карі. Вона була вагітна, однак я ще не бачив у ній ніяких видимих змін. Карі повідомила новину в лікарні, як тільки втомилася мене лаяти. Розповіла, що мій батько, почувши від неї про вагітність, розплакався. Батько теж провідав мене в лікарні. Сказав лише «Вітаю» і «Добра робота!», таким тоном, ніби я маленький хлопчик, який на уроці фізкультури пробіг з добрим результатом 400-метрову дистанцію.

— Шановний пане суддя, шановні судді, шановні панове присяжні, — почав Крістер Бонде. — Як щойно сказав головний суддя, ми тепер розглядаємо справу Ганса Ґудвіка в зовсім іншому світлі, ніж під час нашої останньої зустрічі, і це мають зважити і прокуратура, і суд присяжних.

По-перше, хоч це й не має прямого стосунку до нинішнього процесу, вбивство доньки обвинуваченого, Майї Ґудвік, вважається розкритим. Як ви знаєте, Альвін Му був виправданий у цьому суді. Тепер прокуратура має у своєму розпорядженні відеофільм, у якому знято вбивство Майї Ґудвік Альвіном Му. Я не побачив жодних підстав для демонстрації фільму в залі суду. Він, так би мовити, не для слабких нервів, до того ж, не стосується безпосередньо нинішньої справи. Задля підсумку повторю: прокуратура вважає розкритою справу про вбивство Майї Ґудвік і визнає Альвіна Му вбивцею.

Ніна Гаґен теж звинувачена за співучасть у цьому вбивстві. Вона планувала його разом з Альвіном Му, вона ж надала йому алібі в суді — теж за попередньою домовленістю. Поліція має в розпорядженні електронне листування обох обвинувачених, яке підтверджує цей факт.

У залі панувала глибока тиша. Навіть журналісти притихли. Крістер Бонде кахикнув.

— Щойно сказане має стосунок і до нашої справи. У комп'ютері Ніни Гаґен знайдено фотографії, на яких зафіксовано вбивство Альвіна Му. З фотографій видно, що знімався увесь процес вбивства з певними часовими проміжками. Я хочу роздати теки з фотографіями членам суду присяжних.

Присяжні сторожко зазирали в теки, добре знаючи, що там побачать.