Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

Швидко схопила сережку, як з'ясувалося дуже гостру, і вставила її в шию, наче спицю. Від його крику здригнулася земля, чи це сталося від того, що мене викинули на скелю, яка, цілком очікувано, виявилася далеко не м'якою і пухнастою. Біль пронизав спину і бік. З останніх сил розплющую очі, хоча мене так і тягне в темряву.

Він витягнув свою сережку з шиї, здається, я зірвала її з вуха, розірвавши його. На його обличчі промайнув цілий калейдоскоп емоцій, зрозуміти які я вже була не в змозі. Схоже, їхня шкіра міцніша, ніж наша, сережка порізала мою долоню до м'яса, його шия ледве помітно кровоточила, як від простої голки. Не чесно! Виходить, у мене з самого початку не було й шансу. Сил сказати щось не залишилося, залишалося лише одне бажання, щоб усе це швидше закінчилося. Нехай ніхто не дізнається, на що я пішла заради спроби вижити.

Кілька кроків і він уже біля мене, нагинається, а я покірно чекаю, коли мене позбавлять життя.

- Що ж ти наробила? - торкається моєї розрізаної долоні.

Йому що мало того, що поранив мене, поколупати треба ще?

- Тепер я не зможу вбити тебе, - друга рука торкнулася щоки, прибираючи моє волосся, він усміхнувся жорстоко, - дружина.