Читати книгу - "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Раніше він вважав, що він не здатний когось полюбити. Але з Тейлор все було інакше.Однак це його лякало. Він завжди вважав, що він повинен тримати свої почуття під контролем, не дозволяти собі надмірної прихильності. Але через Тейлор усе виходило з-під контролю. Він почав турбуватися про неї більше, ніж планував. Він хотів, щоб вона була поруч, але разом з цим з'явився страх - страх, що його минуле, його спадщина може нашкодити їй.
Він знав, що закохався, але не міг повірити цьому. Він, спадкоємець Тома Реддла, найтемнішої постаті в історії магічного світу, закохався в Тейлор Поттер — дочку тих, хто протистояв Волдеморту. Це здавалося іронією долі, якої він ніколи не очікував.
"Вона не може любити мене" - думав він.
Його сумніви починали зростати, коли він уявляв реакцію її сім'ї. Гаррі Поттер, Лілі, Джеймс - всі вони ніколи не довіряться йому, ніколи не побачать у ньому того, ким він став для Тейлор. Вони завжди бачитимуть у ньому небезпеку, спадщину Волдеморта.
Пізніше уночі Маттео сидів у своїй спальні один. Було одне почуття, яке він не міг ігнорувати — відчуття певної темної сили, що вирує в його крові. Його минуле, яке він так довго намагався забути, почало наполегливо стукати у його свідомість. Інші учні Слизерина вже давно спали, а він сидів у тиші, дивлячись на давню книгу Слизерина, знайдену в його бібліотеці. Вона була пов'язана з магічними артефактами, чорною магією та давніми закляттями. Спочатку він просто хотів дізнатися більше про свою сім'ю, але тепер сторінки книги наче закликали його до себе.
Книга розкрила перед ним істину: його магія була сильною, вона була непокірною, глибокою і давньою, як зло, що ховалося за нею.
Маттео простяг руку і взяв у руки старий амулет, що колись належав його предку. Маленький кулон із чорного металу, прикрашений майже непомітними символами, вабив його своєю загадковістю. Він знайшов його випадково, серед інших старовинних артефактів у Таємній кімнаті, щось у цьому предметі привертало його з першого погляду. Маттео відчував, що цей амулет має особливу силу, яку він ще не розумів повністю.
Його пальці нервово ковзали по поверхні кулона, і щоразу, коли він торкався його, всередині себе Маттео відчував дивне тремтіння - ніби якась сила повільно прокидалася. Темрява, яка завжди здавалася далекою і неосяжною, тепер почала наближатися до нього. Вона була в ньому, поряд, у самій його крові, і це почуття з кожним днем ставало все більш реальним.
Наступного вечора, коли решта студентів вже спала, Маттео вирішив перевірити свою підозру. Він відчув, що цей амулет — це не просто пам'ять про минуле, а ключ до сили, яка чекала на своє пробудження.
Він спустився в підземелля Слизерина, де тиша була такою густою, що здавалося, можна почути власні думки. Вогні смолоскипів тьмяно освітлювали старі стіни, створюючи примарні тіні. Він стояв у центрі підземелля, тримаючи кулон у руці, і глибоко вдихнув. Його пальці стиснули метал, і в цей момент щось змінилося. Темрява всередині нього заговорила. Не голосами, а скоріше відчуттями. Як холодний вітер, що проникає в душу, він накрив його, огортаючи все довкола.
Раптом у голові Маттео почали з'являтися бачення – не чіткі образи, а скоріше тіні минулого. Він бачив свого предка, Тома Реддла, у момент величезної сили. Волдеморт стояв перед своїми послідовниками, контролюючи їх і навколишній світ так легко, що це здавалося майже природним. Маттео відчув цю владу – абсолютну, безмежну. І частина його душі, яка досі намагалася ігнорувати своє походження, почала хитатися.
"Це і є твоя спадщина", — ніби шепотів голос десь у глибині його свідомості.
"Це те, чого ти можеш досягти. Сила. Влада. Життя без страху."
Маттео відчував, як голос стає частиною його самого. Він уже не міг відрізнити, чи це лише його уявлення, чи реальна присутність Волдеморта, що шепотів йому з темряви. Відчуття влади, що походило від амулету, почало заповнювати його. Він більше не відчував страху, тільки бажання зрозуміти та підкорити цю силу.
Раптом кімната довкола нього змінилася. Темрява стала густішою, і він відчув, як його тіло огорнула дивовижна магія. Його серце билося, але в голові було тільки одне запитання: Що далі?
"Ти можеш бути таким, як він," — знову повторив той самий голос.
"Ти можеш стати ще величнішим. Ніхто не стоятиме на твоєму шляху, якщо ти підкориш цю силу."
Маттео відчув, як його розум заповнюється думками про владу та силу. Він бачив, як легко міг би контролювати інших, впливати на події, робити так, щоб його більше ніхто не ставив під сумнів. Ця сила була йому доступна. Все, що йому потрібно було зробити, це прийняти її.
Але раптом перед очима з'явився образ Тейлор Поттер. Її голос ледь чутно віддавався у його свідомості, нагадуючи про щось інше, щось світле. Вона вірить у нього. Вона бачить у ньому не темряву, а можливість вибрати світло. Маттео здригнувся, відчуваючи, як дві частини самого борються за контроль. Він був Редлом - це правда. Але він теж був людиною, здатною обирати свій шлях. Чи стане він тим, ким його предок завжди хотів, щоб він став? Чи знайде свій шлях?
Його рука повільно відпустила кулон, і темрява, така близька до того, щоб захопити його повністю, почала відступати. Маттео зробив крок назад, важко дихаючи, ніби щойно вирвався з чогось дуже небезпечного.
"Це не мій шлях", — прошепотів він, відчуваючи, як світло починає повертатися в його розум.
— Не будь таким, як він, — шепотів Маттео собі. Але щоразу, коли він повторював ці слова, щось усередині нього чинило опір.
Він вирішив віддати кулон Северусу, щоб той з'ясував, що в ньому знаходиться і наскільки воно небезпечне.
***
Наступного дня Маттео було зосередитися під час уроків. Його думки поверталися до нічних видінь і до тієї темної сили, яка відчувалася дедалі гостріше. Якось Тейлор помітила його дивну поведінку і вирішила поговорити з ним після уроків.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles», після закриття браузера.