Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна не могла відвести погляду. Алекс був надто близько, його дихання ледь торкалося її шкіри. Її серце билося так швидко, що здавалося, ще трохи — і вона знепритомніє.

— Ти розумієш, що говориш? — її голос зрадницьки затремтів.

— Так, — Алекс провів пальцями по її щоці, змушуючи її відчувати тепло його шкіри. — І ти теж це розумієш.

Анна заплющила очі, намагаючись зібрати думки докупи.

— Це неправильно… — прошепотіла вона.

— Що саме? — його голос став низьким, небезпечним.

Вона розплющила очі, втупившись у нього.

— Все. Я. Ти. Те, що відбувається.

Алекс усміхнувся.

— Ти заперечуєш очевидне.

Анна відчула, як всередині щось ламається.

— Ти граєш зі мною, Алекс.

— Ні. Я не граю, Анно.

Вона не знала, що більше лякало її — його близькість чи чесність у його голосі

— Чого ти хочеш від мене?

Алекс нахилив голову.

— А ти? Чого хочеш ти?

Її серце зробило болючий удар.

— Я… — вона зупинилася.

Вона не знала. Вона не могла зрозуміти, що з нею відбувається.

Але вона знала одне.

Їй було страшно.

А ще більше лякало те, що її тягнуло до нього, попри страх.

— Мені треба піти, — Анна різко підвелася.

Алекс спокійно спостерігав за нею.

— Якщо ти зараз підеш, повернення не буде.

Вона стиснула кулаки.

— Це погроза?

— Це попередження.

Анна відступила на крок.

— Я не належу тобі.

Алекс повільно підвівся.

— Ще ні.

Її охопила паніка, і вона вибігла з кімнати.

Вона тікала від нього. Від того, що він пробудив у ній.

Але вона знала правду.

Від себе не втечеш.