Читати книгу - "Щастя, Поліна"

Я увійшла до палати Кирила. Він лежав непритомний у бинтах і трубках, а поруч пищав апарат із серцебиттям. Це видовище змусило моє серце стиснутись від болю.  Я зробила глибокий вдих, щоб трохи заспокоїтись, а потім присіла поряд з Кирилом і обережно взяла його за руку.

- Пробач мені, - видавила я, проковтнувши грудкою в горлі. - Я завдала багато болю тобі, і навіть зараз ти постраждав з моєї вини, - я не змогла стримати сліз, що скочувалися на моє обличчя.  - Я хочу тобі сказати, що я досі люблю тебе і, - я поклала руку Кирила на свій живіт.  - Це наш з тобою малюк, - усміхнувшись, продовжила я.  - Я сподіваюся, що ти мене чуєш.  Я мушу поїхати, але я не можу залишити тебе, і я більше не збираюся втікати від проблем! Я буду поряд з тобою, коханий, не дивлячись ні на що, - я стиснула його руку, а потім торкнулася її губами перед відходом, але несподівано я відчула, як рука Кирила стиснула мою руку у відповідь, отже, він чув мої слова.

Коли я вийшла з палати, то Аліна з матір'ю Кирила кинули на мене озлоблені погляди сповнені ненависті, але мені вже все одно, адже тепер я боротимуся за своє кохання.  За наше з Кирилом щастя.

- Сподіваюся, ми більше тебе не побачимо, Софіє!  - виплюнула мама Кирила перед тим, як я зникла за дверима.

*Кирил*

Навколо мене була суцільна темрява, яка зводила мене з розуму, але раптом я почув такий знайомий і теплий голос, який почав потроху розсіювати темряву навколо мене.  Моя улюблена та єдина Софі.

- Я досі люблю тебе, - говорила вона, а я боявся, що це буде сном.  - Це наш з тобою малюк, - продовжила Софі, а потім я відчув, що моя рука лягла на щось пружне та кругле. Це був живіт Софі.

Перед тим, як Софія пішла, я зміг набратися сил, щоб стиснути її руку, щоб вона зрозуміла, що я чув її. Тепер я точно не відпущу тебе, Софіє. Ти була і будеш моєю, і ніхто не стане більше між нами.  Я боротимусь за наше щастя до самого кінця.  Через деякий час я почув, що в палату зайшли моя мама та Аліна.

- Пані Матвієнко, але що я робитиму, коли Кирил зрозуміє, що я не вагітна?  - пролунав писклявий голос Аліни.

- Не хвилюйся, Аліна, я домовлюся зі знайомим лікарем, щоб ми змогли підробити викидень, - відповіла моя мати, а я навіть не міг уявити, наскільки близькі мені люди просякнуті брехнею та гниллю. - Кирил, не зможе кинути тебе, коли дізнається, що ти втратила дитину, переживаючи за неї, - якби я міг, то просто зараз викинув би їх геть.  Ніколи не пробачу своєї матері за подібне.