Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Аня йшла по темних вулицях, її ноги важко ступали по мокрому асфальту. Ніч була глибокою, і вулиці порожніми, але з кожним кроком відчувала себе більш самотньою. Її думки про Макса і все, що сталося, не відпускали її, і навіть холодна ніч не могла охолодити її емоції.

Раптом з-за кута з’явились троє чоловіків. Вони йшли швидким кроком, і Аня, побачивши їх, відчула, як її серце починає битися швидше. Спочатку вона вирішила, що просто буде продовжувати йти, ігноруючи їх, але вони одразу помітили її.

— Ей, дівчино, ти куди? — один з чоловіків звернувся до неї, його голос був грубим, а посмішка — зухвалою.

Аня швидко глянула на них, але не відповіла. Її інтуїція підказувала, що це не просто випадкові перехожі. Вона прискорила кроки, але чоловіки йшли за нею, їхні голоси ставали все ближчими.

— Куди ж ти поспішала, гарненька? — ще один із них насмішливо додав. — Ти не боїшся гуляти сама в таку пору?

Аня відчула, як її серце стискається від страху, і щось всередині намагалося повернути її до того комфорту, який вона відчувала раніше — до того світу, де все було зрозуміло і під контролем. Але зараз усе змінилося.

— Іди собі, не чіпай мене, — сказала вона різким голосом, намагаючись залишити спокій на обличчі. Вона не була готова до такої ситуації, але розуміла, що мусить знайти в собі силу відстояти свою гідність.

Один з чоловіків, високий і з неохайною бородою, підійшов ближче. Він спинився перед нею, і його погляд був настирливим.

— Ти справді думаєш, що можна просто так пройти? — його голос був низьким і загрозливим. — Може, ми просто хочемо провести тебе додому, допомогти з дороги?

Аня відчула, як її тіло стискається від напруги. Вона не знала, як реагувати, і в цей момент зрозуміла, що перебуває в ситуації, з якою не стикалась раніше, коли була "гарною дівчинкою", яка завжди вела себе скромно і стримано. Вона більше не була в безпеці, і цей момент змусив її зрозуміти всю небезпеку, яку вона відчувала.

Але замість того, щоб злякатися, вона зібрала останні сили і відповіла твердо:

— Відчепіться від мене. Я не ваша справа.

Вона швидко звернула на бік і почала йти, зберігаючи спокій, хоча в її серці калатала паніка. Чоловіки крокували за нею кілька метрів, сміючись, але вона продовжувала йти, не зупиняючись.

— Ти ще передумаєш, гарненька, — чувся останній, глузливий голос, коли вона повертала за ріг.

Аня не озиралася. Її кроки стали швидшими, серце билося так сильно, що вона чула його стукіт у вухах. Вона знала, що повинна залишити цей район і не дозволити собі потрапити в подібну ситуацію ще раз.

Після кількох хвилин, коли вона вперше за весь цей час відчула, що віддаляється від небезпеки, її серце все ще калатало від пережитого, і вона почала дихати важче. Вона ніколи не була готова до такого досвіду. Ця ніч змінила все: вона більше не була тією безтурботною дівчиною, яка могла гуляти без турбот, і тепер їй належало вирішити, як рухатися далі.

Вона зробила останній глибокий вдих і вирушила додому, все ще в роздумах, чи була вона дійсно готова прийняти цей новий світ, в якому не все так безпечно, як вона думала.