Читати книгу - "Таємниці старого маєтку, Rada Lia"

— Сніданок пані. Тут палачінти з лекваром. Пан казав, що вони вам вчора сподобалися. І м’ятовий чай.  

На мить Марті здалося, що жінка поглянула на неї якось дивно, ніби співчуваючи. Вона вже майже вийшла, як повернулася й сказала:

— Пані, я можу принести вам ікону, якщо бажаєте. 

— Ікону? 

Служниця знітилась, ніби бовкнула дурницю, й швидко зникла за дверима. 

Пізніше, як і обіцяв, за нею зайшов Артем:

— Готова побачити нашу оранжерею? — усміхнувся він. — Чи то пак тепер твою.

Коли вони спускалися східцями, Марта відчула, як її шлунок стиснувся від страху. Шлях пролягав через кухню, де товклися Корделія й Варвара. Побачивши гостю, жінки замовкли й перезирнулися.

Пройшовши довгим коридором, вони підійшли до скляних дверей й за мить опинилися в круглій кімнаті з прозорим куполом.  У Марти розбіглися очі. По периметру цвіли кущі червоних троянд. Навколо буяли безліч червоних, помаранчевих, жовтих та синіх квітів. Біля дерева з лимонами стояв диван, на якому лежала розгорнута книга. Ніби хтось покинув її за мить до того, як вони зайшли. 

— Тут хтось читає? — здивувалася Марта.

Артем задумався й знизав плечима. Мовчки згорнув книгу й поклав на скляний столик навпроти дивану:

— Може хтось зі служниць залишив.

Марту це здивувало. Ні Корделія, ні Варвара не виглядали людьми, які люблять читати. Тим паче видавалося дивним, що хтось з них робить це в Оранжереї, насолоджуючись виглядом і ароматом квітів. Однак вона промовчала.

— Артеме, сьогодні Корделія запропонувала мені принести ікону в кімнату. Мені здалося це дивним. Хіба що вона вважає, що у будинку є якась нечисть.

Риси обличчя чоловіка загострилися. 

— Дурниці, не слухай нікого, — різко відповів. Потім вже м’якше. — Ходять різні чутки.

— Які?.

— Рік тому тут загинула моя дівчина. — Він здригнувся. — Христина втопилася в озері, але до цього вона постійно жалілася, що чула голоси у маєтку. Казала, що бачила привидів. — Мороз пішов поза шкірою в Марти. — Але ти маєш знати, що то дурниці. В Христини були проблеми. Вона страждала на депресію. Лікувалася у спеціаліста. Тож її слова — це черговий прояв хвороби.

Марта кивнула. Вона підійшла до куща з трояндами й схилилася, щоб вдихнути їхній аромат. Краєм ока дівчина помітила, як за скляними дверми ковзнула постать у білому.