Читати книгу - "1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"

Після невдачі з пасічником слідопити сиділи під старим дубом і планували наступний крок.

— Отже, що ми маємо? — Максим розгорнув блокнот.

— Ґудзик, який належить пасічнику, — Соломія показала його на долоні.

— Сарай із таємничим мішком, — додав Тимко.

— І… можливо, тут замішані прибульці, — прошепотів Іван.

— Іване, ти дурник, — хором відповіли всі.

У цей момент із-за рогу з’явився… дивний візок.

— Тихо!

Діти притислися до паркану й почали спостерігати.

По вулиці котили старий дерев'яний візок. Віз був завантажений соломою, а зверху лежала велика біла тканина.

— Що це?

— Може, просто сіно везуть?

— Звідки?

— Ставка…

Всі замовкли.

— Звідки біля ставка сіно? — запитала Соломія.

— Його там ніколи не було!

Максим швидко запитав:

— Хто веде віз?

Діти придивилися.

Віз тягнув молодий хлопець, Ігор, який працював у селі на всіх підробітках, які тільки можна знайти.

— Це ж той, що ремонтував дах у школи!

— І згрібав гній у діда Петра!

— І ще продавав насіння на базарі!

— Точно!

— Але що він тягне?

— Треба перевірити!

Максим клацнув пальцями.

— Схема така: Соломія та Іван лишаються тут і слідкують. Тимко й я — перевіряємо візок!

— Як саме?!

— Ти знаєш інший спосіб?!

— Ні! Біжимо!

Максим і Тимко швидко обійшли город і вискочили на вузьку стежку, яка вела до ставка.

Ігор саме зупинив візок біля повороту, щоб перепочити.

— Швидко!

Двоє хлопців крадькома підкралися до візка й заглянули під білу тканину.

— ОГО!

— ЩО?!

Там була солома… але під нею виднівся якийсь великий темний слід.

— Що це?!

Тимко легенько потягнув тканину — і тут же вона зісковзнула вниз!

— Твою ж…!!!

— ХТО ТАМ?!

Ігор різко розвернувся.

Максим і Тимко в паніці кинули тканину назад і рвонули через городи!

Візок, покинутий Ігорем, лишився на місці, а він сам побіг за ними.

— ВИ ЩО, ЗОВСІМ?!

— ТІКАЄМО!!!

Слідопити, як дві кулі, помчали через двір діда Петра, перекинули порожню діжку і вискочили на вулицю.

Ігор не став їх доганяти, тільки відмахнувся рукою і пробурчав щось нецензурне.

Коли всі знову зібралися під дубом, Соломія чекала їх із серйозним виразом обличчя.

— І що там було?!

— Щось велике… і темне…

— Що саме?!

— Не знаю, але це не сіно!

Соломія витягла блокнот.

— Отже, в нас уже дві підозрілі точки:
  Сарай пасічника Степана.
  Візок, який везли від ставка.

— І пасічник, і цей віз можуть бути пов’язані з Галею!

— А що, якщо її дійсно вивезли звідти?

— Але хто? І куди?

Максим підняв очі на Бублика.

Кіт сидів неподалік і…

уважно дивився у бік ставка.

— Гадаю, нам пора відвідати ставок, — серйозно сказав Максим.

— А якщо там щось страшне?

— Тимко, страшніше за тебе нічого не буває.

— Дуже смішно…

— Все, вирішено. Завтра зранку — операція "Ставок"!

Слідопити обмінялися поглядами.

Щось у цій справі ставало дедалі дивнішим…

І схоже, ставок ховав більше секретів, ніж вони думали.