Читати книгу - "«спадкоємиця темряви» частина 1, Настя Коваленко"

Було вже пізно. Місяць залив сріблястим світлом стіни Гоґвортсу.

Селестіна відчула тривогу ще до того, як почулися перші крики.

— Вони тут! — вигукнула Лілі, вбігаючи у вітальню Грифіндору.

Темні істоти, схожі на тіні з розірваними крилами, прорвали захист замку.

Директор школи — професор Макґонеґел — одразу наказала всім учням залишатися в гуртожитках, але Орден Нової Надії знав: вони не можуть просто сидіти.

— Вперед! — скомандувала Селестіна.

Вони вбігли у Великий зал — саме вчасно, щоб побачити, як темні істоти кидаються на групу молодших учнів.

— Протего Максима! — закричала Селестіна, створюючи потужний захисний щит.

Джеймс, Лілі, Роксі та Г'юґо билися поруч з нею. Закляття летіли в усі боки, спалахи світла розривали темряву.

Але тоді з натовпу учнів виринув Скорпіус Малфой — син Драко Малфоя.

Він підійшов до Селестіни, обличчя його було спокійним, майже холодним.

— Ти думаєш, що рятуєш їх? — прошепотів він, і його голос був сповнений презирства. — Ти така сама, як твій батько.

Селестіна різко обернулася:

— Я — не мій батько!

Але Скорпіус уже підняв свою паличку — і замість того, щоб допомагати, кинув закляття просто в її щит.

Щит затріщав, і кілька молодших учнів залишилися без захисту.

— Ти зрадник! — вигукнув Джеймс, кидаючись на допомогу.

Селестіна не роздумувала: вона використала свою внутрішню силу. Червона хвиля енергії, така ж, як під час дуелі, вибухнула з неї, знову закривши дітей щитом.

Темні істоти завили від болю, відступаючи.

А Скорпіус лише з презирливою усмішкою шепнув:

— Ти ще пошкодуєш, що залишила його спадок незатребуваним.

І зник у темряві.

Бій закінчився, але Селестіна розуміла: справжня загроза — це не тільки істоти ззовні.

Справжня загроза вже була серед них.