Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Худий 📚 - Українською

Читати книгу - "Худий"

284
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Худий" автора Дешіл Хеммет. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 48
Перейти на сторінку:
Іншим разом. Де ти роздобула зброю?

— Дозвольте мені розповісти, прошу, — похнюпилась вона.

— Де ти роздобула зброю?

— У одного чоловіка в барі, — ледь чутно прошепотіла дівчина.

— Ну, зрештою ми почули правду, — оголосив я. Нора похмуро похитала головою. — Гаразд, припустимо. В якому барі?

— Не знаю, — скинула голову Дороті. — Десь на Десятій авеню, здасться. Ваш приятель, містер Квін, мусить знати. Це він повів мене туди.

— Ти з ним здибалась, вийшовши від нас того вечора?

— Так.

— Випадково, гадаю?

Вона поглянула на мене з докором.

— Я кажу вам правду, Піку. Я домовилася з ним про зустріч у ресторанчику «Пальме-клаб». Він написав мені адресу. Розпрощавшись з нами та Норою, я з ним зустрілася там, і ми стали блукати з бару в бар, доки завіялись до того, де я придбала пістолет. О, то справжнє кубло! Спитайте у Квіна, якщо не вірите.

— Це він купив тобі пістолет?

— Ні. Він узагалі до цього непричетний, бо заснув, схилившись на стіл. Там я його і залишила — мені сказали, щоб я не турбувалась, його відвезуть додому.

— Ну, а пістолет?

— От якраз про це й мова, — вона знову зашарілась. — Квін сказав, що в тому барі збираються гангстери. Через те я й потягла його туди. А коли він закуняв, то звернулася до якогось бандитського вигляду типа. Я була в захопленні. Додому йти не збиралася, хотіла повернутися до вас, але боялась, що ви мене не пустите. — Червона як рак, Дороті стала ніяково затинатись: — Мені спало на думку, що я мушу… що ви мусите повірити в моє скрутне становище… і що тоді я не почуватимусь такою безпорадною. Словом, я спитала в того лютого вигляду бандита, чи хто він там був, чи не продасть він мені пістолета або хоча б вкаже, де можна купити. Спершу він розреготався, сприйнявши це за жарт. Та почувши мої запевняння, сказав, так само посміхаючись, мовляв, піде подивиться, а коли повернувся, то відповів, що може продати, й спитав, скільки я заплачу. Грошей у мене було обмаль, і я запропонувала йому браслета, одначе він не вважав його, певне, цінним, бо зажадав наявних грошей, тож я мусила віддати все, що мала, — дванадцять доларів, лишивши один на таксі, й отримала пістолет. Потім я прийшла до вас і збрехала, що боялася повернутися додому через Кріса. — Останні слова вона трохи не проковтнула і зітхнула з полегкістю, що все скінчилось.

— То виходить, Кріс не чіплявся до тебе?

Дороті покусала губи.

— Чіплявся, але… не такою мірою. — Вона схопила мене за руку, майже притулившись обличчям до моєї щоки. — Ви мусите мені вірити! Я б не стала так дешево брехати, якби це не було правдою!

— Правильніше було б не повірити, — заперечив я. — Дванадцять доларів —і аж надто низька ціна. А втім, облишимо поки це. Ти знала, що Мімі збирається того дня до Джулії Вулф?

— Ні. Я навіть не знала, що вона розшукує мого батька. Вони не сказали, куди йдуть.

— Вони?

— Так, Кріс вийшов разом з нею.

— О котрій годині?

Дороті наморщила чоло.

— Десь близько третьої, принаймні вже за пів на третю, бо я згадала, що спізнююсь на зустріч з Елсі Хемілтон, з якою домовилась обійти крамниці, і саме квапливо одягалась.

— Вони повернулися разом?

— Не знаю. Обоє вже були дома, коли я прийшла.

— О котрій годині?

— Десь на початку сьомої. Ніку, невже ви думаєте, що вони?.. О, тепер я пригадую її фразу, коли вона одягалась. Не знаю, що там зауважив Кріс, а вона відказала: «Коли я в неї спитаю, вона все мені викладе!» іоном французької королеви, який часом у неї з'являвся. Ви ж бо знаєте. Більше я нічого не чула. Чи може це щось означати?

— А що вона розповіла про вбивство, коли ти повернулась?

— Тільки те, що знайшла небіжчицю, як засмутилась, як з'явилась поліція і таке інше.

— Вона виглядала дуже приголомшеною?

Дороті похитала головою.

— Ні, просто збудженою. Ви ж знаєте маму. — Вона вп'ялася в мене очима і нешвидко спитала: — Невже ви вважаєте її причетною до вбивства?

— А тобі як здається?

— Я так не думала. Я підозрювала батька. — Вона помовчала і замислено додала: — Він міг убити, бо схибнутий, а вона — через примху.

— Але ні він, ні вона цього не зробили, — нагадав я. — Поліція, схоже, вже знайшла злочинця — Мореллі. Навіщо Мімі знадобився твій батько?

— Через гроші. Ми голі. Кріс все пустив на вітер. — Вона скривила губи. — Звичайно, і ми доклали руку, але він — насамперед. Мама боїться, що він її покине, якщо в неї не буде грошей.

— Звідки тобі це відомо?

— Я чула, як вони сварились.

— Гадаєш, він справді її покине?

Дороті переконано кивнула:

— Якщо вона не роздобуде грошей.

Я подивився на годинник і зазначив:

— Гаразд, продовжимо, коли ми повернемось. Так чи так, можеш у нас заночувати. Влаштовуйся і замов у ресторані вечерю в помер. Краще буде, якщо не потикатимеш звідси носа.

Вона мовчки подивилась на мене жалісливими очима. Нора поплескала її по плечу.

— Не знаю, що він надумав, Дороті, та коли вважає, що ми мусимо йти на обід, значить, бачить у цьому сенс. Він не став би…

Дороті посміхнулась і скочила на ноги.

— Я вам вірю. І не буду більше дурненькою.

Я подзвонив черговому адміністратору і попросив принести нашу пошту. Том було два листи для Нори, один для мене, кілька запізнілих різдвяних поздоровлень (одне від Ларрі Кроулі — примірник «Кишенькової блакитної книжечки номер 1534» Гельдемена-Джуліуса, під назвою якої — «Як перевірити свою сечу в домашніх умовах» — було додруковане червоним «і веселого різдва!» та ім'я Ларрі в обрамленні тернового вінчика), численні телефонограми й одна телеграма з Філадельфії:

«Нью-Йорк, готель «Номенді», Ніку Чарлзу.

Прошу Вас зв'язатися з Гербертом Маколеєм і обговорити Вашу участь у розслідуванні вбивства Вулф крп Я дав йому необхідні інструкції крп З найкращими побажаннями

Клайд Міллер Уайнент».

Я поклав телеграму в конверт, написавши, що щойно її отримав, і передав посильним до поліцейського управління у відділ карного розшуку.

10

У таксі Нора спитала:

— Ти справді почуваєш себе добре?

— Цілком.

— Чи не буде ця поїздка важкою для тебе?

— Я нормально почуваюсь. Як тобі розповідь дівчиська?

Нора завагалась:

— А ти їй знову не віриш?

— Боронь боже — принаймні доки сам не пересвідчусь.

— Ти на цьому тямишся краще, — зазначила Нора, — але мені здалося, що дівчина спробувала розповісти правду.

— Такі спроби і породжують якнайхимерніші

1 ... 8 9 10 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Худий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Худий"