Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Російський сюжет 📚 - Українською

Читати книгу - "Російський сюжет"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Російський сюжет" автора Євгенія Анатоліївна Кононенко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 35
Перейти на сторінку:
своїм, чи батька, чи матір. Єдиним зв’язком із колишнім повноцінним буттям стало для нього очікування річної стипендії в Америці. Але поки йому ще нічого не повідомляли. А в Києві хутко зростали ціни на нерухомість, тож було невідомо, чи зможе він купити собі окреме житло на привезені з Америки гроші, навіть якщо й пощастить отримати ту стипендію.

І тут несподівано виник із небуття дядько найчесніших правил. Або, згідно з класичним перекладом невмирущого російського роману у віршах, дядько чесний без догани.

3. Дядько чесний без догани

— Почитай ось цього листа, — сказала мати і простягла конверта.

— Почитай, що генерал пише, — сказав батько.

То був лист від материного старшого брата, полковника чи підполковника, який задовго до розвалу Союзу вийшов у відставку і купив будинок у якомусь селі, де живе й досі. Євген ледь пам’ятав, як цей дядько гостював у їхньому домі дуже давно, не залишивши ніяких вражень. Хіба що Євгена поклали спати на диванчику на кухні, а його кімнату відвели гостеві. А втім, ні, він, здається, навіть не ночував у них, просто прийшов у гості, зупинявся десь в іншому місці. А також впродовж багатьох років до їхньої поштової скриньки кладуть вітальні листівки від нього і до сімейних свят, і до колишніх радянських.

— А генерал цього разу привітав тебе із днем народження? — спитав батько матір. У батьків із тим дядьком щось було пов’язано, а в нього — абсолютно нічого. І ось тепер йому пропонують прочитати листа від того чоловіка. Себто від «генерала».

— Читай, читай, — каже батько.

Дорогі мої рідні!

Роки йдуть і здоров’я не приносять, тільки навпаки. Вчора перед першою літньою грозою мені було настільки зле, що гадав, отримаєте листа, написаного чужим почерком. Але в нас тут є молодий, але дуже добрий лікар Володя, то він мене повернув із того світу. Тож пишу я вам сам. Ви добре знаєте, що моя дружина померла, коли ще я служив. Дітей Бог не дав. Вдруге я не одружився, хоча й претенденток було багато, бо я маю великий будинок. Більший у нашому селі — тільки в голови колгоспу. Я навіть тепер можу одружитися з будь-якою вдовичкою з нашого села, але якщо не зробив цього п’ятнадцять років тому, то тепер вже не зроблю напевне. У привітанні до травневих свят ви приписали, що Євгеній розлучився й повернувся до вас. То, може, він би приїхав, допоміг мені в останні місяці мого життя? А я відписав би йому свій будинок. По закону він його не успадкує, бо він мені вважається далеким родичем. А по заповіту отримає все. Мій дім, куди ви жодного разу не приїхали погостювати, кам’яний, просторий. Меблі, щоправда, старі, і підлога дуже рипить. Але дім міцний, дах не тече, горище велике, є дуже добрий льох. На території ще є дві комори.

Хоча, звичайно, я не знаю, може, в Євгенія нема можливості їхати до мене, бо в нього робота. Напишіть, як Євгеній не приїде, то я шукатиму інші можливості.

— А туалет в цьому великому домі є? — спитав Євген.

— Поки літо! Це не так і важливо!

— А до зими він не дотягне!

— А може, і є той туалет! Здається, він казав, що є.

— Сауна принаймні є! Він мені колись казав: приїзди, підемо в сауну! — пригадав батько.

— Сауна, здається, робиться в окремому приміщенні, — Євген згадав Літню школу громадянського самоврядування, що її фінансував Державний департамент Сполучених Штатів, яка базувалася в санаторії КПРС під Києвом, де була сауна в окремому будиночку. Добрі були часи!

— У будь-якому випадку їдь! Якщо армійський чоловік написав такого довжелезного листа, це означає, що йому таки зле!

— І без туалету цей дім можна буде продати!

— їдь, поки добра погода! — виспівувала мати.

— їдь, бо раптом вріже дуба! І дім залишиться колгоспу! — тягнув другу партію батько.

— Вам аби вигнати мене з моєї койки! — кричав він батькам.

— Повертайся на койку в дім тещі!

— Гуляй з дитям!

— Купай його!

— Міняй пелюшки!

— Тепер уже памперси! — відгавкувався Євген.

— Тим паче! Вертайся до дитини!

— Там твоє місце!

— Ти ж його визнав! Значить, добре знаєш, що воно твоє!

— То чого ж ти сидиш тут, подалі від дитини?

— І батькам голову морочиш?

— Ми тебе ростили, не кидали ні тещам, ні свекрухам!

— А ти нам спокою не даєш на старості літ!

— А як не хочеш глядіти дитини, то їдь на село.

— Тебе все одно в Києві нічого не тримає, цілими днями сидиш у кав’ярні на Хрещатику!

Те, що його безцінні батьки, які дуже рідко вибиралися в київське середмістя, знали, що він подовгу сидить на високому стільці біля вікна в кав’ярні, яка мала неофіційну назву «Труба», зрідка піднімаючи очі від якоїсь книги, свідчило про те, що Київ є велике село. Справді,

1 ... 8 9 10 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Російський сюжет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Російський сюжет"