Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

Сама не вірю у свої легенди, але дівчата слухають зацікавлено, ніби не піддають сумніву мої слова. Але головне, що ряди тих, хто очікував, почали рідшати. Адже я цього і домагалася. Декілька потенційних помічниць пішли безшумно, ще двоє з голосіннями вийшли з холу. Залишилися три найстійкіші кандидатки. Їх не злякав тиран, що підпалює предмети, спалене волосся теж не здалося перебором. Що б таке закинути ще?

- Не знаєте, Кірам та Елім помічниць уже підібрали? – звертаюся до наймолодшої з жінок.

- Там зараз такий самий конкурс. Хто не проходить тут, йде до інших.

Усміхаюся вдячно, але продовжую створювати видимість, що мені шкода всіх присутніх. Кабінети двох заступників на пристойній відстані, тому я не помітила інших стовпотворів. Батько спеціально так спланував розсадку керівних осіб, щоб у разі екстреної ситуації кожен відділ мав вказівки від одного з босів.

Двері відчинилися, з кабінету вийшла дівчина з сумним виглядом. Без слів попленталася до виходу. Те, що сталося, ніби підтвердило всі мої розповіді. Якщо вже від однієї зустрічі у потенційної секретарки переляканий вигляд, то що говорити про щоденну роботу з таким начальником. Наступна дівчина увійшла, а я замислилась. Цікаво, він по зовнішності теж обирає? Попередня якраз світловолоса, може тому й не підійшла?

Дивлюся на конкуренток. Залишилися молода темноволоса з гарними пишними формами і середніх літ з мудрим поглядом. Зрозуміло, чому вони не злякалися моїх оповідок. Перша надто хоче покрутити грудьми перед носом начальника, друга – надто мудра, щоб повірити моїм словам.

- Не любить він блондинок, ось у чому справа, - кажу вголос, дивлячись на зачинені двері, наче сама з собою. - Але чула ще, що через відкрите декольте одну дівчину звільнив, навіть із позначкою, щоб її не брали ніде серед магів на роботу. Дуже жорстоко. А всього-то гудзик на блузці зайвий розстебнула.

Боковим зором спостерігаю за реакцією пишногрудої брюнетки, але вона так само дивиться перед собою, не прислухаючись до моїх. Я зрозуміла, що такі хитрощі вже не працюють.

Несподівано двері знову відчинилися. Потенційна секретарка вийшла надто швидко, як для повної співбесіди. За нею з’явився і старший Нотрил.

- Міс Мондал, прошу вас, - галантно просить увійти.

- Ні-ні, я зачекаю, тут ще двоє, - вказую рукою на інших.

- Міс Мондал, - голос зі сталевою ноткою дав зрозуміти, що більше заперечень не потерпить.

Я увійшла до кабінету з легким хвилюванням. Сподіваюся, він не чув, що я розповідала там. Буде ніяково, якщо це так, доведеться виправдовуватися.

- Я все чув. І де ви цього набралися? Я змінив трьох помічниць, а не вісімнадцять. І документи я не підпалюю, а розриваю, якщо вони неправильно оформлені.

Я не змогла стримати смішок. Знаю, що він це помітив, але на його обличчі нічого не промайнуло. До чого ж я прониклива!

- І колір волосся ні до чого?

Калеан глянув з-під лоба. Так дивляться на дурну дитину, повністю підкреслюючи, яку нісенітницю вона несе. Залишилося тільки важко зітхнути зі словами «важкий випадок», але він промовчав.

- Ви обрали собі посаду на цьому поверсі?

- Ні, я не знаю…

- Аліто!

- Я – Еніра.

Чоловік хмикнув і підняв брови, тим часом потираючи підборіддя правою рукою. Очі вперлися у двері.

У той же момент у кабінеті з'явилася дівчина з темно-каштановим волоссям та очима кольору сяючого бурштину. Ідеальна постава, точені форми, аристократичні риси обличчя. Я залюбувалася, дивлячись на неї з сидячого положення. Захотілося вирівнятися, щоб виглядати не гірше за цю красуню. Вперше в житті я ніяковію в присутності іншої жінки. Її краса мене засліпила, незважаючи на те, що за типажем вона – повна моя протилежність. Тілом пробігла хвиля страху, бо ця розкішна жінка мене затьмарила.

- Аліто, познайомся. Це – Еніра-Белль Періл Мондал.

У цей момент я зрозуміла, що він назвав моє повне ім'я, щоб наголосити, що запам'ятав його.

- О, Еніро, як я рада, - дівчина підійшла до мене з простягнутими руками. Я мимоволі вирівнялася, наслідуючи її впевненість, і була заключена в теплі обійми. Від несподіванки я ледве втрималася на ногах, але від дружнього жесту дівчини мені стало тепло та спокійно. – Красуне! Як хлопчики й казали. Ти зачарувала їх, тепер я анітрохи не здивована!

Я перевела погляд на Калеана, намагаючись вловити підтвердження слів Аліти, але його обличчя залишилося непроникним. Мабуть, йдеться про інших хлопчиків.

- Місіс Нотріл, рада знайомству.

Аліта дзвінко засміялася, я навіть сіпнулася від переляку, на що вона погладила моє плече.

- Ти думаєш я одружена з цим тираном? Ні, його сестрою бути нелегко, не знаю навіть, як доведеться дружині! Присядь, побалакаємо, поки Калеан займеться справами. Чи ви вже все обговорили?

Ого! У них є ще й сестра. Ось це несподіваний поворот. Але я не зрозуміла, навіщо ми тут зараз зібралися.

- Еніро, хлопчики мені сказали, ти хочеш працювати з нами. Але вони не можуть тебе взяти, бо…