Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Ділова, так? Уявила себе королевою? Та кому ти потрібна, окрім мене! Ще сама на колінах приповзеш, і благатимеш прийняти тебе назад, зрозуміла? – схопивши мене за лікоть, грубить Денис.

У цей момент різко відчиняються двері, і з машини вискакує Влад. Він підбігає до нас і відкидає Дениса убік. Той приземляється на асфальт і дивиться на нас здивованим, затуманеним від алкоголю поглядом.

– Ще раз побачу поруч із цією дівчиною, групу інвалідності тобі оформлю. Все зрозумів?

Мені здається, Денис на мить навіть протверезів.

– Не чую, – гарчить Влад, стиснувши кулаки.

– Та зрозумів я, зрозумів. Спокійно чоловіче, ти чого? – Денис піднімається з землі і йде.

– Дякую за допомогу, – я видихаю з полегшенням.

– Ти як? – Влад обіймає мене за талію і оглядає знизу і доверху.

Я помічаю дивний блиск у його очах. На мить мені навіть здається, що він мене зараз поцілує.

– Все гаразд. Я, мабуть, піду. Дякую ще раз і добраніч, – я бентежусь і поспішаю сховатися за дверима під’їзду.

***

Наступного тижня Риті повинні зняти гіпс, а це означає, що я нарешті зможу повернутись до свого старого графіка.

Минуло декілька днів з моменту мого відвідування кінотеатру.

Увесь цей час у мене з голови не йде Влад. Гарний чоловік, галантний, з ним спокійно та затишно. Його дружина, мабуть, була щасливою жінкою.

Я хотіла написати йому повідомлення, але не знаю, з чого почати. Не хочу, аби він подумав, ніби я нав’язуюсь. Але, на мій величезний подив, Влад випередив мене і зателефонував перший.

– Алло, – через хвилювання я навіть не одразу відповіла.

– Привіт Лано, тобі зручно розмовляти? – оксамитовий голос Влада звучить із динаміка зачаровуючи.

– Звичайно.

– Хочу поцікавитися щодо сьогоднішнього вечора, чи маєш ти якісь плани?

– Ні, сьогодні в мене повністю вільний вечір.

– Повечеряємо разом?

Його пропозиція настільки несподівана, що я спочатку навіть розгубилася, але швидко взявши себе до рук, вирішила не втрачати можливості зустрітися з Владом знову і пізнати його ближче.

– Що скажеш, Лано?

– Я із задоволенням повечеряю з тобою. А коли?

– Сьогодні, я заїду за тобою на роботу, якщо ти не проти.

– Добре, я закінчую роботу о шостій годині.

– Тоді до вечора, – ми попрощалися, і я відклала убік телефон.

«І що це зараз було».

Чесно кажучи, я не розраховувала, що ми побачимося знову, і тим більше так скоро, але я дуже рада, що він подзвонив, тому що сама я, швидше за все, не наважилася б.

Гаразд, треба скоріше закінчувати всі робочі справи, адже  попереду в мене побачення з чоловіком моєї мрії.

Робочий день закінчився, я квапливо залишаю офіс і помічаю на вулиці машину Влада, яка припаркована під будівлею. Він галантно відчиняє переді мною двері, і я сідаю на пасажирське сидіння спереду.

Влад привозить мене до ресторану. Судячи з інтер'єру та автомобілів, припаркованих зовні, тут один рахунок, напевно, як моя місячна зарплата.

Ми замовляємо м'ясо, яке до речі виявляється фантастичним. Воно настільки м’яке, що просто тане у роті, а також нам приносять різноманітні закуски та салати. Нашу вечерю доповнює пляшка червоного вина. Назву я не розібрала, але, судячи з етикетки, воно не з дешевих. Як і все тут. Влад не п’є, адже він за кермом, а от я із задоволенням дегустую дороге вино.

– Ти часто тут буваєш? – я намагаюся вести невимушену розмову, насолоджуючись смачною вечерею.

– Досить часто, це один із моїх улюблених ресторанів.

– Тут дуже смачно готують, – посміхаюся у відповідь і відправляю черговий шматочок м'яса в рот.

– Лана, я хочу пізнати тебе ближче, якщо ти не проти.

Я перестаю жувати і піднімаю на нього погляд. Помічаю в його очах зацікавленість і бентежусь.

– Я не проти.

«І чому я так реагую на нього, ніби школярка на першому побаченні».

Ми розмовляємо на різні теми. Я розповідаю Владу про себе, а він, у свою чергу, кілька смішних історій зі свого життя і потроху я розслабляюся.

Коли настає час десерту, я відлучаюся до дамської кімнати.

Помивши руки та поправивши зачіску, я дивлюся на себе у дзеркало. Щічки почервоніли, очі блищать. Чи то від випитого вина, чи від пильної уваги мого приголомшливого супутника. Я посміхаюся своєму відображенню у дзеркалі і поспішаю назад.

Коли я повертаюся за стіл, офіціант приносить десерт. Я замовила собі тістечко та свій улюблений капучино.

Від неймовірного смаку тістечка я ледь не проковтнула язик. Тепер це і мій улюблений ресторан. Обов'язково повернуся сюди, як тільки розбагатію.