Читати книгу - "Сім'я у борг, Олександра Багірова"

- Ви не маєте права! - репетує Анастасія, так і норовить вирватися. Довжелезні пазурі розчепірила, в очах суміш розпачу та злості.

- І що в поліцію підеш на нас заявляти? – усміхається Стас.

– А пропоную торги, хто більше правди скаже, у того й більше поблажок, – Костя штовхає її на диван. Залишається стояти поряд.

- Синку! Славочка у біді! Оступилась дівчинка, її треба рятувати, – Тома тягне до нього руки.

- Вона в повному… кхм… ну ти зрозуміла. Так потонула, що вже не виплисти, - дивиться на свекруху і в очах плавиться сталь.

- То врятуй її! Вона тільки тебе кохає! – продовжує нити.

- Тома, припини, ти не бачиш, що він їй не допоможе. Перестань принижуватись, - Анастасія, не каже, а випльовує слова просочені злобою та отрутою.

- Костя мені як син, він не відвернеться від мене у скрутну хвилину! - не вгамовується.

- Скільки в тебе синочків, Томо, і кожному окремий котел тортур приготувала, - Стас стискає руки в кулаки. Дихає як після бігу, його трясе від огиди, і він усіма силами намагається повернути собі самовладання. - Ви ж після мене за нього планували взятися? На його спадок ти теж поклала око?

- Маячня! Стас! Іди перевірся до лікаря! - відмахується від нього і несміливо наближається до Кості. – Сину, не слухай їх! Я завжди казала Славі, що ти є ідеальним чоловіком для неї.

- Фігово граєш, Томо. Підписуй папери, які тобі дасть Стас, і можливо, у тюрязі Славці буде не так паршиво, - Костя каже спокійно, повільно, але кожне слово, як удар, від якого вона здригається.

- Це не гра! Повір! – він уже бачив такий самий погляд, тільки в очах Славки. Дві гадюки ідентичні.

- Якщо я скажу правду, ви мене відпустите? – цікавиться Анастасія.

- За ґрати відпустимо, - киває Стас.

- Так не домовимось. Мені потрібні гарантії за інформацію, - погляд загнаного шакала. Вона готова перегризти горло будь-кому за свою свободу.

- Валяй, розповідай. Все залежить від цінності інформації. Можливо, ти виторгуєш свій квиток на волю, - Костя крадькома підморгує Стасові, той ледь помітно киває. Вони зрозуміли одне одного.

- Не смій, Настя! - репетує мачуха.

- Вибач, подруга без образ. Тут кожен сам за себе, - дивиться на неї і посміхається.

– Ви подруги? – подає голос Богдан, який до сих пір мовчки стояв біля стіни.

- Боденько, ти вислухай і зроби висновки, - голос Анастасії змінюється, коли вона до нього звертається, навіть очі трохи теплішають. – Все не так, як здається. І я сподіваюся, ти зможеш переконати своїх друзів, – переводить погляд на Стаса з Костею. – Та ми подруги. Ще зі школи. Ми народилися в маленькому селі. Ми мріяли вибратися із глушини, зажити як люди. Разом поїхали підкорювати столицю. Разом пробивалися. Спочатку пощастило Томі, вона підчепила шикарного чоловіка. Сказала, що вагітна, то він і одружився з нею. Але тоді вагітності не було, довелося розіграти викидень. Юрко охолонув до неї відразу, завів собі коханку і загорівся до неї любов'ю. Тоді Тома…

- Мовчи, гнидо! - мачуха намагається кинутися на Анастасію, але Стас спритно перехоплює її.

- Не сіпайся, - шипить.

- Тома довго це терпіла. Але коли народився Стас, настав час діяти. Бо Юрко заспівав про розлучення. Тоді вона інсценувала нещасний випадок із тією дівкою. Хотіла прибити й Стаса. Але того дня малого забрав із собою батько. А дізнавшись про смерть своєї курки, Юрко притягнув Стаса до хати. Томка не розгубилася, розіграла люблячу дружину і матір, загалом зачепилася. Ну а через пару років все ж таки народила йому Славку.

- А ти, я так розумію, у цей час була ідейним натхненником? - запитує Костя.

Дивиться на Стаса, який блідне на очах. Ще трохи і він не стримається, зверне шию гадюці.

- Не те… що б… – знизує плечима, – Я була в курсі. Але в мене своїх проблем вистачало. У мене також був коханець, від якого я була вагітна. Тож я фізично не могла в цьому брати участь.

- Говори як є, Настю! Ти скористалася ситуацією, затягнула Юрка після бенкету до себе в ліжко. А потім він тебе ні бачити, ні знати не хотів. Але ти завагітніла з першого разу. І почала його шантажувати. У результаті ви зійшлися на тому, що ти отримуєш круглу суму і відмовляєшся від дитини, яка тобі не дуже потрібна була! - Тома червона, як рак, з рота бризкає слина. Переводить шалений погляд на Богдана, - Познайомся зі своєю матір'ю, Бодя.

– Що? – він похитується, наче отримав удар по голові.

- Так, Анастасія твоя рідна мати, яка за гроші відмовилася від тебе в пологовому будинку, - істерично регоче.