Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Монстр серед монстрів, Марія Власова 📚 - Українською

Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Монстр серед монстрів" автора Марія Власова. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 97
Перейти на сторінку:

Моя радість від новопридбаного взуття кудись миттєво випаровується, і на її місце приходить підозра, і слідом виникає резонне запитання: звідки вона знає про руку? Так, не вистачало ще знову звертатися до своєї геніальної теорії про зв'язок із монстром. Синяк, може, побачила просто?

- Навіщо вона тут? - запитую в Маратика, який напрочуд похмурий і мовчазний.

- Хан наказав обробити вашу рану, - усміхається Айгуль, відповідаючи на запитання замість заступника.

Злегка скрививши гарний ротик, заходить до моєї камери й опускається навпочіпки поруч зі мною, ставлячи тацю на підлогу, простягає до мене свої чисті руки без натяку на мозолі та шрами. Навіть на вигляд шкіра її рук м'яка і гладка, немов атлас кольору слонової кістки.

- Прошу, дозвольте мені виконати доручення Хана, - просить вона, але її погляд говорить зовсім про інше.

Простягаю їй поранену руку, в засохлій крові, бруді та іржі з решітки. Ледвіжка зволікає, перш ніж торкнутися мене, що цілком зрозуміло, судячи з усього, вона в житті не бувала в подібних місцях і нічим подібним теж не займалася. Сумніваюся, що вона тримала в руках за все своє життя щось важче за цю тацю.

- Пан так переживає за вас, Хатун, не можна засмучувати чоловіка, - примовляє дружина з другим порядковим номером, вкладаючи в ці слова явний для нас підтекст.

Нарешті, взявши мене за руку знизу, вона почала вільною рукою змочувати шовкові серветки у воді та змивати кров і бруд з долоні. Для першого разу справлялася вона непогано, болю я майже не відчувала. Маратик же, як спостерігач, стояв за ґратами й не втручався в процес і, здається, старанно намагався не дивитися на сусідню камеру. Причому саме його старання не дивитися туди були дуже помітні, оскільки він неприродно високо підняв підборіддя і схилив голову в бік. Руки при цьому зчепив у замок за спиною, з нейтральним виразом обличчя дивлячись чи то на нас з Айгуль, чи то в нікуди. Кішка, чи що, між ними пробігла? Так, я знову занадто романтизую їхні незрозумілі стосунки.

- Ваша сукня теж зіпсована, - примовляє ледвіжка після того, як очистила мою руку від запеченої крові.

Поки вона із зусиллям відкриває маленьку коричневу баночку, оглядаю свою долоню. Тепер там має красуватися поріз у вигляді хреста, але його там немає, видно лише одну вертикальну лінію свіжого порізу. Майже загоєний рубець від маленького кинджала монстра зник, немов і не було його ніколи. Знаходжу поглядом Маратика, але не можу зрозуміти, про що він зараз думає. У їхній розмові з монстром згадувалося подібне, тільки замість слова шрам використовувалося слово "відмітина". Можливо, це щось на зразок кілець у нашому світі? Неспроста ж один шрам пропав, варто було поранити руку чужою Гардою. У нас також каблучки змінюють у разі другого шлюбу, після смерті першої пари.

- Гей! - дзвінко і з войовничими нотками в голосі вигукує Настасія, а потім чую, як голосно гуркочуть її кайдани об ґрати. - Ти!

Ані краплі не сумніваюся, до кого моя подруга звертається, але все ж таки повертаюся, щоб подивитися на обличчя Маратика. Дивіться, яку маску незворушності надів на обличчя, а вуха-то лілові!

- Я до тебе звертаюся! - Настасія піднялася на ноги та простягнула руку крізь ґрати, ваблячи сіренького до себе. - Іди сюди.

І адже Маратик узяв і підійшов до неї, майже до самої решітки підійшов. Від такого повороту я трохи оторопіла, та ще й Айгуль щось із ліками зволікає, чи то відкрити баночку з маззю не може, чи то що ще.

- А чи не занадто багато ти собі дозволяєш, полонянка? - нагнав суворості Маратик так, що я аж здригнулася від звуку його голосу.

- Ти кайдани мої зніми, і я тобі покажу, що собі дозволяю, - із загрозливими веселощами заявила Настасія, і моя хвора фантазія сприйняла цю фразу як флірт чарівниці.

- Для тієї, хто програв, ти надто багато махаєш кулаками після бійки, - іронічно посміхається Маратик, але від ґрат не відходить.

Судячи з його самовдоволеного тону й того, що він не відриває погляду від Настасії, вперше можу визнати його чоловіком. Так нікудишньо фліртувати можуть тільки чоловіки, відповідаю. Ні, щоб комплімент зробити, злить її.

- Це після чесної бійки кулаками не махають, але нашу я такою назвати не можу! Ти зайшов зі спини й оглушив мене закляттям, поки я билася з вашим монстром! - зривається на крик Настасія і якось незбагненним чином примудряється схопити його через ґрати за одяг і притягнути до неї.

Зайшов? Схоже, Настасія вже в курсі, що Маратик - чоловік, тепер зрозуміло, чого він на неї так старанно не дивився: образився. Спаситель, він і ображається по-жіночому.

- На війні немає правил бою, жінкам там робити нічого, - він хоч і не здогадується про це, безперечно наривається, ображаючи Настасію подібними заявами. - Радій, що ще жива, жінко.

У цей момент Настасія знову різко хапає сіренького, але цього разу ледь не прикладає головою об ґрати, а потім шепоче щось на вухо. Я сіпнулася до решітки, щоб почути, але Айгуль схопила мене за руку і потягнула назад. Обертаюся на неї, розуміючи, що вона спеціально мені завадила. Вона вже відкрила баночку, і на шматку шовку в неї якась темно-зелена жижа з трав. Навіть попри те, що людина вона неоднозначна, можу зрозуміти, чому вона на боці сіреньких. Ледвізьких жінок вчать із дитинства підлаштовуватися під чоловіка, по-іншому в них не прийнято. Розумію, що іншого моменту не буде, тому нахиляюся до Айгуль.

1 ... 89 90 91 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Монстр серед монстрів, Марія Власова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Монстр серед монстрів, Марія Власова"