Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Ловець тіні, Донато Каррізі 📚 - Українською

Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ловець тіні" автора Донато Каррізі. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 103
Перейти на сторінку:
а тому Віктор не міг розгледіти його виразу. На якусь мить навіть здалося, що той усміхається.

Чоловік не рухався. Однак уже за хвилину заговорив сухим, байдужим тоном:

— Ти не можеш тут залишатися.

Аж раптом серце Віктора затріпотіло, як пташка.

— Для таких поганих дітей, як ти, є інше місце. Отам ти й житимеш від завтра, ото й буде твоя нова домівка. А сюди ти більше не повернешся, ніколи.

10

«…Гадаю, Віктор у дитинстві вчинив якийсь акт самознищення, приміром перерізав собі вени».

Від останніх Маркусових слів Сандрі забило дух.

— Боже милостивий, то він тут!

— Що ти говориш?!

Вона важко сковтнула:

— Тобто вона, оця повія, і є Ганна. Викликай поліцію.

Сандра швидко поклала слухавку, адже часу в неї залишалося обмаль. Намагалася пригадати, де її пістолет. У спальні. Занадто далеко, їй нізащо за нею не встигнути. Однак треба спробувати.

Вона ступила крок до порога та вже збиралася вийти в коридор, аж раптом заклякла на місці. Вона побачила жінку. Та стояла до неї спиною. І вже перевдягнулася.

Тепер на ній був чоловічий одяг. Темні штани, світла сорочка.

Віктор розвернувся, у руках він тримав Сандрину «дзеркалку».

— Знаєш, я теж полюбляю знімати.

Поліціянтка не рухалася, однак зауважила, що той розкрив свого наплічника й акуратно поклав на дивані фотоапарат, а поряд з ним — старого мисливського ножа.

Віктор помітив її погляд.

— Авжеж, — промовив. — Револьвер був би ні до чого, я ним уже скористався минулої ночі.

Сандра позадкувала, аж поки не вперлася спиною в стіну.

— Я чув твою телефонну розмову хвилину тому, — промовив Віктор і поклав «дзеркалку». — Ти що, справді думала, що я такого не передбачав? У мене все розраховано, я ж бо спец у математиці.

Будь-яке промовлене нею слово могло викликати в цього психопата непередбачувану реакцію. А тому Сандра вирішила мовчати.

— Чому ти більше зі мною не говориш? Ти що, образилася? — запитав той і насупився. — Минулої ночі в Сабаудії я не помилився. Я лише розділив розв’язання рівняння на дві дії.

Про що це він говорить? Що має на увазі?

— Члени рівняння анулюються. Результат — нуль.

Сандра здригнулася всім тілом.

— Макс, — видихнула тихо.

Той кивнув.

Вона відчула, як її очі наливаються сльозами.

— Чому ми?

— Я бачив тебе кілька днів тому по телевізору, ти перехрестилася навпаки, коли говорив отой поліціянт. Що означає отой знак? Я його вже бачив раніше в тому інституті, де мене тримали малим, але так і не зрозумів його значення.

Знову мовчання.

Віктор стенув плечима, ніби хотів показати, що зрештою йому байдуже.

— Я завжди стежу за тим, що пишуть в газетах про мене і що кажуть по телебаченню. Але ти мене вразила ще й тому, що, коли я тебе побачив, саме налаштовувала свій фотоапарат. Я ж бо тобі вже казав, що мені до вподоби фотоапарати. Ти якнайкраще відповідала моїй грі.

Віктор спохмурнів.

— Отак і мій батько завжди казав Ганні, аби переконати її, щоб позувала: «Це ж тільки гра, лялько, не треба боятися».

Сандра посунула ногу одну, другу, аж поки не торкнулася п’ятами плінтуса. Підкоряючись такту, почала поволі переміщуватися праворуч вздовж стіни.

— Дивно, як по-різному поводяться люди перед смертю, ти помічала? Дівчина з Остії кричала та благала свого хлопця не вбивати її. Але я йому наказав, і він це зробив. Як на мене, не кохав він її… А от поліціянтка, Пія Рімонті, зрештою мені ще й подякувала. Авжеж, так і сказала мені «дякую», коли мені набридло її мучити і я сказав, що зараз її вб’ю.

Сандру охопила лють, адже вона відразу яскраво уявила собі ту сцену.

— Автостопівку-німкеню я взагалі погано пам’ятаю. Про щось просила, але я не розумів її мови. Я лише згодом дізнався, що то вона намагалася сказати мені, що в неї в животі була дитина. А Макс…

Сандра не була впевнена, чи їй справді хотілося дізнатися, як він загинув. По її щоці котилася сльоза. Віктор це помітив.

— Як ти можеш плакати за ним? Він зраджував тебе з повією!

Він сказав це тоном, який роздратував Сандру.

— Тобі сподобалася моя розповідь про втечу з вілли в Сабаудії? У Ганни багата фантазія. Протягом цих років вона перевтілювалася в різноманітних жінок, обдурюючи чоловіків, з якими зустрічалася. Та Міна в неї виходить найкраще. Вона любить бути з чоловіками. І надалі б це робила, якби я до неї не повернувся.

Сандра тим часом уже змогла просунутися на метр.

— Після того, як вона змінила стать, вона вже була впевнена, що позбавилася мене. Та я час від часу з’являвся. Спочатку — тільки в думках, як сторонній голос у голові. Однієї ночі вона саме була з клієнтом, коли я прийшов та побачив оту сцену, я закричав, і мене знудило тому просто на стрижня. — Він зареготав. — Бачила б ти пику того йолопа, коли він тікав звідти! Хотів мене побити, та якби лише спробував підняти на мене руку, я його порішив би голими руками! Він навіть не здогадується, як йому тоді поталанило!

Сандра сумнівалася, що Вікторові буде в кайф ще отак довго пащекувати. Треба було негайно щось робити, хвилини збігали швидко, а на допомогу їй ніхто не йшов.

Вхідні двері були вже зовсім поряд. Коли б то їй дістатися сходів! Хай би він і наздогнав її, та вона могла б закричати й привернути чиюсь увагу.

— Правду сказати, мені зовсім не хочеться тебе вбивати. Але я мушу це вчинити. Адже щоразу, коли це роблю, Ганна дуже лякається й потім дає більше місця для мене. Я впевнений, що із часом я знову буду сам-один, Віктор… Знаю, що всім більше до вподоби моя сестра, однак я дізнався, що існує ще одна річ, яка привертає увагу людей… Страх. Це ж бо теж почуття, хіба ні?

Сандра кинулася до виходу. Вона захопила Віктора зненацька, але він устиг вискочити їй навперейми. Агентка врізалася в нього, він упав, проте міцно вхопив її за передпліччя. Вона потягнула його по коридору, а він не припиняв щосили бити її по спині.

— Стій, ти не можеш звідси піти! Ніхто не може звідси піти!

Сандра розчахнула вхідні двері й вискочила з квартири. Хотіла закричати, але в легенях бракувало повітря. Через паніку, а не від

1 ... 89 90 91 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ловець тіні, Донато Каррізі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ловець тіні, Донато Каррізі"