Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Серця в Атлантиді 📚 - Українською

Читати книгу - "Серця в Атлантиді"

374
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Серця в Атлантиді" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 158
Перейти на сторінку:
поліції, не забороняє розвішувати афіші фільмів, запрошення на розпродаж старого одягу, танцювальні вечори «Асоціації ветеранів», а також оголошення з обіцянкою винагороди за розшук зниклих домашніх улюбленців. Ті оголошення, пояснив начальник, що були неполітичного характеру.

У нашому маленькому кампусі біля східного крила, де представники «Коулмен кемікалз» проводили інтерв’ю щодо прийняття на роботу, теж відбулася демонстрація. «Коулмен», як і «Доу», виробляла напалм. Крім того, «Коулмен», як виявилося, виробляла «Агент оранж», а також ботулінову речовину та антракс, хоча ніхто про це не знав, поки компанія не збанкрутувала в 1980-му. Університетська газета розмістила маленьке фото, на якому протестувальників виводили геть. На дещо більшому фото було видно, як університетський полісмен відтягує від дверей східного крила одного протестувальника, а другий коп стоїть поряд із милицями. Зазначеним протестувальником був, звичайно ж, Стоук Джонз у шинелі з горобиним слідом на спині. Я впевнений, що копи поводилися з ним чемно — на той час учасники протестів проти війни були швидше новинкою, аніж неприємністю — та все одно поєднання кремезного полісмена і напівпаралізованого хлопця на світлині викликало моторошне відчуття. Я багато разів згадував цю фотографію між 1968 і 1971 роками, коли, кажучи словами Боба Ділана, «гра стала грубою». На найбільшому фото номера, єдиному, що зайняло всю шпальту, були зображені члени РОТК у формі, що маршують по залитому сонцем футбольному полю перед численними глядачами. «НАВЧАННЯ ЗІБРАЛИ РЕКОРДНИЙ НАТОВП», стояло в заголовку.

І вже ближче до дому, якийсь Пітер Райлі отримав D за контрольну з геології, а за два дні — D з плюсом з соціології. У п’ятницю я отримав назад твір-роздум на одну сторінку, який нашкрябав у понеділок перед семінаром зі вступу до англійської. Тема була: «Слід (не слід) вимагати, щоб чоловіки обов’язково ходили в ресторан у краватках». Я вибрав «не слід». Це коротке обґрунтування власної думки було позначене великим червоним С, першим С з мови, яке я отримав з моменту вступу до МУ, куди я потрапив, маючи суцільні А зі школи і сімсот сорок балів за відбірковий тест. Ця червона карлючка вразила мене так, як це не вдалося двом D за контрольні, та ще й розлютила. Вгорі містер Бебкок написав: «У творі наявна ваша звичайна чіткість, та в цьому випадку вона тільки ще більше підкреслює, яка це пісна їжа. Ваш гумор, хоч і невимушений, зовсім позбавлений дотепності. С — насправді подарунок. Дуже недбала робота».

Я зібрався був підійти до нього по закінченні занять, однак потім передумав. Містер Бебкок, що носив краватки-метелики і великі окуляри в роговій оправі, вже протягом перших чотирьох тижнів чітко дав зрозуміти, що вважає тих, хто вимолює оцінки, найнижчою формою академічного життя. До того ж був полудень. Якщо я нашвидкуруч перехоплю щось у Палаці прерій, то ще до першої встигну повернутися на третій поверх Чемберлена. О третій усі столики (та й усі чотири кутки) вітальні будуть зайняті. Але о першій місце для мене ще знайдеться. До цього часу мій загальний виграш становив майже двадцять доларів, і я планував провести останні прибуткові вихідні жовтня, ще більше набиваючи кишені. Крім того, я планував піти в суботу ввечері на танці до гімнастичного залу «Ленджілл». Керол погодилася піти зі мною. Там грали «Кемберленди», популярна студентська група. Рано чи пізно (а, найімовірніше, і не один раз) вони зіграють свій варіант «96 сліз».

Голос совісті, що вже промовляв з інтонаціями Нейта Гоппенстенда, підказав, що було б незле хоча б частину суботи та неділі присвятити підручникам. Мені треба було прочитати два параграфи з геології, два — з соціології та сорок сторінок історії (середньовіччя одним махом), а також відповісти на кілька питань щодо торговельних шляхів.

«Та дійду я до цього, не турбуйся! Сказано, дійду, — повідомив я голос. — Неділя — мій день навчання. Можеш покластися на це. Надійно, як у банку».

В неділю я дійсно деякий час читав про мікрогрупи, макрогрупи та про групові санкції. Читав я про них між здачами. Потім гра стала цікавішою, і моя соціологія опинилася на підлозі під канапою. Лягаючи спати в неділю — пізно вночі — мені спало на думку, що мій виграш не лише зменшився, замість того щоб зрости (Ронні тепер немов би навмисно намагався опинитися зі мною за одним столом), та ще й не вельми я просунувся у навчанні. Крім того, не зробив одного телефонного дзвінка.

«Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку, — сказала Керол, усміхаючись своєю незвичайною, легкою усмішкою, що переважно складалася з ямочок і виразу очей. — Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку».

Посеред танців у суботу ми з нею вийшли покурити. Вечір був теплий, і попід північною цегляною стіною «Ленджілла» у світлі місяця, що сходив над Чедбурн-голом, обіймалися і цілувалися не менш ніж двадцять пар. Ми з Керол приєдналися до них. І незабаром моя рука була вже під її светром. Я потер великим пальцем гладеньку тканину чашечки її ліфчика, відчуваючи, як твердне горбик її пипки. Моя температура підіймалася. І її теж, як я відчув. Вона подивилася мені в обличчя, все ще зімкнувши пальці на моїй шиї, і промовила: «Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку, гадаю, ти винен декому телефонний дзвінок, адже так?»

«У мене є час, — сказав я собі, поринаючи в сон. — Сила-силенна часу на навчання, сила-силенна часу, щоб зателефонувати. Сила-силенна часу».

14

Скіп Кірк провалив контрольну з антропології (відповівши на половину питань навмання) й отримав п’ятдесят вісім балів. Він отримав С з мінусом за контрольну з вищої математики, тай то лише тому, що ці теми частково пройшов в останньому класі школи. На соціології, куди ми ходили разом, він дістав за контрольну D з мінусом, ледь дотягши до сімдесяти.

Та проблеми були не тільки в нас. Ронні, щасливчик у «чирві» — понад п’ятдесят баксів за десять днів гри, якщо йому вірити (тільки ніхто не вірив до кінця, хоча ми й знали, що він виграє) — був повним невдахою в навчанні. Він провалив французьку, а також твір про краватки — ми відвідували один семінар («Клав я на їхні краватки, я їм у «Макдональдзі»», — заявив Ронні), і ледь-ледь витягнув історію (її ми слухали в різних викладачів), встигнувши перед самою парою переглянути конспект когось зі своїх шанувальників.

Кербі Макклендон перестав голитися і почав гризти нігті поміж роздачами. А ще він почав частенько прогулювати заняття. Джек Фрейді переконав свого консультанта виписати його зі статистики, хоча термін виписок офіційно

1 ... 89 90 91 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Серця в Атлантиді», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Серця в Атлантиді» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Серця в Атлантиді"